Набрав цілий таз свіжих огірків – всі з гірчинкою. Засмутився, але теща вміє справлятися з такою проблемою моментально
Дощів цього року вистачає, навіть занадто їх багато. Сонця ж немає, поки дощ ллє. Фрукти-овочі не ті, що визрівають на жаркому сонечку, переповнені вологою, а ось солодощі і яскравого смаку набрати не встигають. Їм би ще повисіти – але куди, не вистачало, щоб на корені загнили.
Так і живемо, з водянистими грушами і позбавленою смаку малиною. Але це ще півбіди, ось гіркі огірки мене засмутили найбільше. Їх і так мало, та ще й на смак жахливі. Хочеться і салату, і зимові солоні я поважаю. Але з’їсти ті, що лежали в тазу, я відмовився.
Не зовсім розумію принцип, чому вони набирають гіркоту. Сорт невдалий? Або недостиглі? Але теща сказала, яка різниця, давай-но їх до тями приводити.
І взяла таз, помила їх всі і зрізала хвостики з шматочком огірка. Буквально сантиметр. І кожного разу вона терла два зрізу один об одний, сам огірок і його “запчастину”. Терла, поки сік не запузириться.
Ось в цій пінці і виходила вся гіркота, не повірите. Після цього огірки стають нормальними.