Дід був логічний: хочете скинути нам на літо онуків, скиньте і грошей на нормальне утримання. Онуків він так і не побачив

Літні батьки перебралися в область, коли син оголосив про вагітність невістки Каті. Молодята спочатку прийшли жити в квартиру батьків, все говорили, тимчасово, підзбирають – переїдуть. Але видно було – про переїзд не думали. Не обговорювалися варіанти покупки, не проглядалися квартири, парочка просто жила одним днем ​​і насолоджувалася життям.

Легке напруження двох господинь було присутнє, Марія Львівна вирішила не доводити ситуацію до серйозної. Дочекалася, поки чоловік на пенсію вийде і відтягли його жити в село. Будинок батьків вони встигли перебудувати, в чудовому стані, заїжджай, так живи. Вирощують овочі, возять дітям огірки, а ті завели вже третього сина, так і не купили своє житло.

А головне – швидко зорієнтувалися, постійно скидають внучат, а самі то відпочити, то вчитися, то у відрядження – внуки постійно на голові сидять, то по-одному, то оптом. Батьки то натякають, то відкрито говорять: накладно, нинішнім дітям недостатньо вирізати з гілки спис, їм подавай дорогі іграшки, солодощі. А діти тільки зітхають, тяжко їм.

І проблеми на роботі, і грошей вічно немає.

Цей постійний фон з ниттям літніх людей засмучує, вони ж і самі пенсіонери. Але примудряються організовувати онукам відпочинок. Дід пам’ятає часи союзу і виховує дітей в тому дусі: вони все роблять по будинку, допомагають у всіх справах, з дитинства управляються з інструментами.

Але якось дід з бабою посадили дітей навпроти і висловили їм все претензії: прогодувати трьох хлопчаків накладно. Хліб з молоком? Тарілка супу? Булочка з варенням? Ні, тепер дітки хочуть то суші, то маффинів, то подайте їм дорогущих печенюшок з реклами.

Картоплею з городу не звільнишся, діти повинні їсти м’ясо, а три зростаючих opгaнiзми – це витрати.

Дід з бабою підрахували мінімум, та й пред’явили дітям.

– Ми у вас не просимо зайвого, ні проживання, ні охорону ви не сплачуєте, ні дозвілля. Але заплатіть хоча б за їх їжу, ми вже кілька місяців собі лiки не можемо купити через вас. І за світло борги. На роботу теж не влаштуєшся – за дітьми нагляд потрібен.

З тих пір діти з онуками тільки в гості приїжджають, і відразу назад. Образилися. І дідусь з бабусею засмучені, вже пошкодували, що заговорили про гроші. Але що ж їм, ноги протягувати? І так квартиру віддали, але ж могли жити в місті та гуляти по виставках.