Чоловік постійно порівнював мене зі свекрухою і вважав її зразком для наслідування. Ось нехай з нею і живе

У мене такий типовий шлюб, що і зачепитися нема за що. Заміж я вийшла за сучасними мірками не рано і не пізно, в 26. З дитиною не затягувала, благополучно народила дочку.

Спочатку жили мирно, чоловік щасливий був, що батьком став. Але незабаром вирішив, що декретна відпустка це справжній відпочинок і неробство. І навіть те, що я встигала працювати на півставки в дитсадку, його не бентежило, зарплата-то менша, ніж у нього. Та й після декрету менша була, де ви бачили виховательок з великими грошима?

Я ж ще до заміжжя чула розхожу істину: не поспішай виходити заміж, не пізнавши свекруху. Як вона живе, того чоловік від тебе вимагає. Або навіть змусить.

І ось почалося: чоловік постійно ставив мені маму в приклад. І на дачу вона встигає. І робота бухгалтером, а не соплі витирати. З дітьми справлялася.

А я ніби як нероба. Працюю позмінно, нічого робити не хочу, стільки часу вдома проводжу!

Я зі свого боку налаштована була на сім’ю. І щоб чоловікові зі мною подобалося. Я не шкодувала часу, їздила до свекрухи то на дачу, то в гості – допомагала з городом, робила за неї прибирання. Вступила заочно в інститут.

Ось уже й дитина в школі, ось уже і диплом, але багато грошей він мені не приніс. Пашу на роботі, щось вигадую – віддачі ніякої. Чоловік вимагав все більше, я намагалася економити – але це його дратувало, він не може носити просто сорочку з ринку, йому брендову подавай.

І чим більше я намагалася, тим гірше для нього була, він просто знахабнів.

До нього не доходило чомусь: я ж теж працюю. І по дому другу зміну відпрацьовую, я ж не кінь. Але чоловік заявляв, що його мама справляється і не скаржиться. А якщо вже я відмовляюся заробляти на його рівні, то і він мені грошей більше не дасть. Внесе стільки ж, скільки я, а решта – його особисті гроші, буде збирати.

Ось тут я взагалі розгубилася. Ну якщо у нас гроші порівну, то і турботи по дому порівну. Прибирання по черзі, приготування. Уроки ти з дитиною вчиш. Я вчила два роки, тепер ти два роки вчи.

Він кричав так, що люстра захиталася. І я зрозуміла: з мене досить. Раз вже йому так подобається його мама, нехай з нею і живе. Почала змінювати своє життя.

Для початку – знайшла іншу роботу, не звертаючи уваги, що він там белькоче. І для свекрухи халявну лавочку прикрила, нехай сама на своєму городі працює. Я все одно погана.

Більше я з ними не лаялася, не сперечалася. Тільки зітхала. Але знайшла-таки місце в приватному саду через знайомих, як тільки на колишній роботі накопичила пристойне портфоліо і належним чином його оформила.

Чоловік входив в раж все більше, постійно зі мною торгувався, істерії, докоряв. Розлучилися, звичайно, але я трималася за своє зубами. І тепер щаслива, живу з донькою і мамою.

Спокійно і скромно. Їмо пельмені замість равіолі, купуємо простий одяг, дещо сама собі шию.

Мене всі намагаються знову заміж видати, але самотня жінка вперто не бажає знайомитися. Мені добре.

А колишній так і живе з мамою.