Третій день на вокзалі, не знаю, куди себе подіти
Я помітила цю молоду жінку ще в п’ятницю, вона сиділа на лавочці. Звернула увагу, що сумочка у неї маленька зовсім, ніби не пасажирка на вокзалі, а випадково забрела. І на зустрічаючих не схожа, вони в іншому крилі топчуться. Ледь помітно, що вагітна, і з таким розгубленим, нещасним обличчям. Щось шукала в сумочці.
І ось вечір неділі. Я знову побачила її, з тією ж сумочкою, геть змучену, із заплаканими очима. Вирішила підійти, запитати, що з нею сталося.
– Ви вибачте, якщо не в свою справу лізу, але ви виглядаєте, немов вам допомога потрібна.
– Ще й як потрібна, – розплакалася жінка, – вже третю добу тут сиджу. Чоловік вигнав з дому, в місті у мене нікого, всі знайомі – з його боку лише, своїх друзів не встигла завести, як переїхала.
Катерина зізналася, що гроші закінчуються, вранці тільки пиріжок купила. Їхати додому – не варіант, там мати-aлкoгoлiчкa. З пузом страшно.
Поліція підходила. Забирати не стали, вагітну пошкодували. Але настійно рекомендували визначитися.
Довго я не думала:
– Ходімо до мене.
Катя теж сперечатися не стала, їй було все одно. На аферистку вона не була схожа, та навіть якщо аферистка, вагітність точно справжня, он і ноги набрякли вже. А значить, нехай хоча б виспиться.
Я привела її додому, відправила в душ, потім на кухню. Добре, що суп з обіду залишився. Катя почала засипати на третій ложці, з’їла півтарілки і заснула прямо на дивані. Я прикрила її пледом, нехай спить.
Історія виявилася банальна.
Мати aлкoгoлiчкa, та ще привела мужика з сином, Катіним ровесником, таким же маргіналом. І звичайно, юна дівчинка цікавила їх куди більше мами. Так що мати бісилася від ревнощів, Катя шукала п’ятий кут в будинку і знала: порятунок – тільки вступити до інституту. На навчання налягала, платне їй не світило.
Іспити, зрозуміло, провалила, платні місця теж викупити треба. А вона що? Сільська дівка без зв’язків.
Все, що у неї було – кілька днів проживання в гуртожитку для абітурієнтів, в цей час до неї і підкотив персонаж з приймальної комісії. Витер сльози, привів додому, став називати громадянською дружиною. Але різко охолов, дізнавшись про живіт: свіжого м’яса у нього під рукою вистачає.
Якийсь час терпів, але як живіт стало видно, у нього вже в розпалі інший роман був. І ще схвалена батьками породиста наречена. Катю навіть заради прибирання та борщів в будинку не хотів бачити, дав трохи грошей на квиток, привіз на вокзал – і все.
Я пробила дівчину через знайомих, виявилося, не бреше. І залишила її у себе, нехай хоч народить нормально. Друзі нам і придане дитяче притягли, і одяг.
Так і з’явилася наша дівчинка, Іриночка.
Молока у Каті не було, тому вона вирушила на роботу. Я поралася з Іринкою. Своїх доля не дала, так хоч на старості років награтися можна.
Місце роботи Катруся знайшла сама, ще вагітною, взяли її нянькою в дитсадок. Туди ж і вийшла, відразу потрапивши до педучилище – і вже через рік стала вихователькою. А після училища без іспитів до ВУЗу, ось так! Вибрала корекційну педагогіку, підробляла репетитором у складних діточок, незабаром після диплома взагалі в приватну практику пішла, кажу ж, кмітлива дівчинка.
Один з клієнтів з нею все розмовляв, а потім раптово відкрив школу для особливих діток, забрав Катю туди керувати. І заміж покликав. Це вже Іринка в школу пішла. Так що повела її туди я, бабуся. У Каті своє перше вересня.
Ось так я собі на вокзалі сім’ю знайшла.