Хотіла просто викинути непотріб з дому, але випадково змінила все своє життя

Олена захопилася мінімалізмом. Читала книжки і дивилася блоги акуратних японців. Вони стримано посміхалися і говорили про те, як мінімалізм змінив їхнє життя.

– Що там міняти-то, подумала Олена. Мені б просто порядок вдома навести.

І винесла кілька мішків сміття на смітник. Старі светри в кошлатання, зламаний міксер, сумку з дев’яностих, колекцію дисків.

У будинку ніби додалося повітря. Стало легше дихати.

Потім Олена навела порядок на своєму робочому столі. Вона була секретарем, додому приходила пізно ввечері. Завела собі на роботі красиву тарілку, щоб підігрівати принесений з дому обід, модну пляшку для води.

Через місяць Олена зрозуміла, що жодного разу не скористалася красивою тарілкою на роботі. Їсти не було коли. Пляшку вона теж не встигала мити і наповнювати водою.

Тоді Олена зробила важливу покупку.

Вона сходила до лiкapя. Так, її мучило безсоння, а вдень – сонливість. Нерви зовсім здавали. Постійно боліла голова. Лiкap сказала – перевтома. Виписала лiки. Порадила зменшити стрес і дати собі відпочинок.

Олена пішла в магазин. Купила красиву таблетницю, щоб розкласти пілюльки, зробити порядок і в своєму здоров’ї теж.

Вранці Олена прийшла на роботу, задумливо поклала свою нову теблетницю поруч з красивою пляшкою. Подивилася на цю інсталяцію.

Подумала: що б зробила на її місці та японка, яка веде блог про мінімалізм? Відповідь прийшла сама собою.

Так Олена «викинула» нестерпну роботу зі свого життя.

Знайшла іншу, недалеко від будинку, і не таку стресову. Ну і що, що платять менше. Їй – вистачало. Особливо якщо не купувати щотижня нові туфлі для того, щоб порадувати себе хоч чимось. Олені здалося, що японка в своєму блозі схвально посміхнулася її вибору.

Потім Олена викинула ще одну обставину, яка давно їй не підходило. Зовсім як річ, яка начебто всім хороша, але колір не личить. І жорсткий замок збоку весь час натирає.

Олена позбулася хлопця, який три роки приїжджав до неї по вихідних, по-хазяйськи заглядав в холодильник, робив собі бутерброди і завалювався на диван: «Серіал подивимося?» Олені здавалося, що так і має виглядати людське тепло в житті самостійної та використаної жінки.

Ну а те, що він за весь час не приніс ні квіточки, а тільки кілька разів замовив піцу (та й ту всю з’їдав під кіно, запиваючи морсом з її холодильника).

Але в її чистій квартирі, звідки Олена викинула все зайве, застаріле, непотрібне і потворне, хлопець раптом став виглядати якось інородно. Вона знову згадала проникливу японку-мінімалістку, яка нібито питала: «Чи приносить тобі ця людина іскри радості?»

– Ні, подумки відповіла Олена. Він приносить тільки крихти на диван. А у мене забирає час. Я б краще в басейн в суботу сходила.

Так Олена позбулася хлопця. Який ніби й не здивувався навіть, що його вигнали. Ймовірно, був інший диван, де його чекали. Може, навіть, і не один. Але яка різниця?

Олена купила абонемент в басейн. А таблетницю разом з лiкaми викинула. Ні-ні, ніякої самодіяльності – вона порадилася з лiкapeм.

Та поспілкувалася з Оленою про її нове життя і схвально кивнула, дізнавшись про порядок в домі (бо нова робота давала їй кожен день кілька годин вільного часу), про налагоджениц сон і про безглуздого колишнього, який не приводив «іскор радості». І дала добро тaблeтки скасувати. А басейн – відвідувати частіше.

«Мінімалізм змінив моє життя» – говорила елегантна японка-блогер в бежевому кардигані з кашеміру. І стримано усміхалася.

Олена раптом зрозуміла, що і її життя теж сильно змінилося. Хоча спочатку здавалося – та чого там, просто сміття викинути, позбутися від мотлоху.

А в підсумку Олена викинула не тільки купу речей, але і невідповідну роботу, а потім і невдалого чоловіка. І навіть таблетницю – і ту викинула. У надії, що в найближчі роки вона їй не знадобиться.

І чомусь мені здається, що Олена права.