Я сама запропонувала чоловікові взяти до себе сина, який народився на стороні

Мене звуть Марина, чоловіка Вадим і ми любимо один одного. У нас є двоє доньок. Чоловік їх просто обожнює. Називає принцесами, купує солодощі і взагалі дуже близький з дітьми. Я добре ставлюся до чоловіка. Тільки останнім часом спостерігаю його стурбованість. Навіть зривався на дівчаток, нервував. У чому ж справа?

Я навіть уявити собі не могла, що сталося. Якщо задавала чоловікові питання, то він відповідав, що у нього негаразди на роботі. Я прийняла це до відома і вгамувалася.

Тільки йшли тижні, а обстановка не налагоджувалося. Коли я прийняла рішення всерйоз вивести чоловіка на розмову, то зателефонувала незнайома жінка, від якої я почула наступне:

– А ви в курсі, що ваш чоловік завів другу сім’ю і навіть народив там сина Василя?

Після цього трубку поклали. Я перебувала в шоковому стані. Невже чоловік був здатний на зраду? Ледве дочекалася, поки він прийшов з роботи. І відразу ж стала задавати питання. Прямо в лоб.

– Коханий, а що це такий маленький хлопчик Василь?

Чоловік явно не чекав від мене ніяких питань. Він став бурмотіти щось невиразне і незрозуміле. Тоді я перебила його і сказала: або він розповідає правду, або я сама її з’ясую.

У підсумку він зізнався, що пару років тому у нього стався роман на роботі. Вона згодом завагітніла. Чоловік наполягав на на припиненні вaгiтнocтi, так як не входило в його плани відмовлятися від сім’ї. Адже він любить дочок і дружину. А та подумала, що дитиною його прив’яже до себе.

В результаті народився хлопчик. Тільки коханка проявила себе поганою матір’ю, а чоловік не хотів свою дитину осиротіти.

Я подумала і вирішила пробачити чоловіка. Як би там не було, але до нього у мене є почуття. Плюс діти – як вони будуть жити без батька? Вони так чекають, поки він буде укладати їх спати, прочитає казку.

Якось раз я зустрілася з однією із своїх давніх подруг, яка працювала в садочку вихователькою. Ми пішли в ресторан, де я побачила свого чоловіка і хлопчика віком 3-х років. Тоді я побачила в перший раз сина свого чоловіка.

А подружка показує на них і повідомляє:

– Глянь, і батько є, і мати у малюка, а він по суті сирота, живе з бабусею.

Як з’ясувалося, мати від дитини відмовилася. Вона знайшла чоловіка за кордоном і поїхала. Ми ще посиділи трохи, подруга пішла, а я вирішила підійти до чоловіка.

– Хлопчики, щось ви засиділися, може додому підемо?

Вадим глянув на мене і не зрозумів, але коли я заусміхалася, він заплакав, поцілував мене і сказав:

– Мамуля, ти у нас найкраща!

Я обняла малюка і вирішила, що зможу виховати його гідно. Ми за всіма правилами усиновили хлопчика. І з тих пір живемо вп’ятьох. Дочки нормально поставилися до брата. Вася дуже щасливий.

Я познайомилася з бабусею Васі і та мені повідала, що її дочка завжди погано ставилася до сина. А зараз у нього є сім’я. Сестри, батько і мати.

З того часу спливло багато води. Наші доньки виросли і роз’їхалися. А син вчиться в меді. Ми відчуваємо гордість за наших дітей. Я жодного разу не засумнівалася в правильності свого рішення. Всі від нього тільки виграли. Це неправильно, коли при живих батьках діти сиpoтiють.