Мій чоловік образився і вже два тижні живе у мами, а все тому що я викинула його непотріб з комори. Дала йому термін, якщо не повернеться, то подаю на розлучення

Мій 38-літній чоловік  образився і вже два тижні живе у своєї мами. Причина – я не дочекалася дій від чоловіка і викинула весь непотріб з комори. Тепер я тиран, якого нічия думка не цікавить. Починаю подумувати, щоб у мами чоловіка і залишити. Одна дитина у мене вже є, мені достатньо. Не вистачало ще мужика на четвертому десятку виховувати.

Щоб ні в кого не склалося враження, що я віроломно викинула речі чоловіка, які ніжно зберігав і без яких він жити не може, розповім, як усе було.

У нас є комора, в якій чоловік унадився збирати всяке барахло, яке він тягнув з роботи, від друзів і батьків, просто з вулиці. Квартира, якщо що, моя.

У нас з чоловіком були різні періоди в житті, але за стільки років вже притерлися і притерпілися до багатьох мінусів один одного. Єдине, з чим я не можу змиритися, це з захаращенням квартири. Мені вдалося добитися тільки того, щоб він не розкидав свої “скарби” по всій квартирі, а складав в одному місці.

Але виникла інша проблема – в коморі просто скінчилося місце для потрібних речей. Поясню – у нас дуже маленька кухня, на якій ми вирішили зробити по мінімуму всяких шафок, щоб було де розвернутися. А всякі каструлі, міксери, банки з крупами, соління, келихи і інші не щоденно використовувані речі зберігаємо в коморі. Тобто, зберігали, поки чоловік не зробив там філію смітника.

Я б не так бісилася, якби він, наприклад, був завзятий рибалка, тому у нього купа снастей, вудок, лісок і іншого спорядження. Тут було б зрозуміло – хобі у людини. А те, чим займається чоловік, інакше як збиранням барахла назвати не виходить.

У коморі валялися автомобільне кермо, автомобільна аптечка, зламана пейнтбольна рушниця, рибальські гумові чоботи-штани, гиря на 32 кг, набір модельок машинок і тому подібний непотріб.

При цьому у нас немає автомобіля, він не грає в пейнтбол, на рибалці був один раз в далекому дитинстві, від погляду на гирю може заробити грижу, а машинки мають вигляд, ніби їх хтось вже з’їв і повернув назад.

Я півроку просила чоловіка навести порядок в коморі, бо гиря стоїть посередині комори, машинки валяються по підлозі, кермо вічно звалюється з полки, ну і далі за списком. Начебто велика комора, але по факту місця немає.

Чоловік казав “ага”, йшов перебирати своє добро, завис на чомусь, відволікався і йшов займатися чимось іншим. На мої нагадування примовляв “зараз, так іду я вже, що ти докопалася”. І так півроку! При цьому кількість мотлоху в коморі росло.

Забрала я міксер, ввечері йду ставити – на його місці вже якесь барахло лежить. Все, міксер не влазить. Доводиться нести його на кухню, добиватися від чоловіка, щоб він прибрав свої речі. Він тільки угукає та агакає, подаючи синові поганий приклад. Він теж тепер як і батько ігнорує мої прохання або робить абияк.

Нещодавно мене задовбав склад каструль і сковорідок на кухні, пішла рухати чоловікове добро, щоб звільнити простір. Тільки почала пересувати, як полка обвалилася. Це треба було додуматися десятикілограмові гантелі покласти на полицю, де і так стоїть купа всього.

Я так розлютилася. Чоловікові пощастило, що його на той момент вдома не було, я б йому ці гантелі… спортсмен недороблений. Загалом, взяла я мішки для сміття і почала методично вигрібати все сміття.

Син п’ять разів бігав на смітник. Все, що йшло під грифом сміття, я викинула. все, що ще можна продати, поклала в коробки. У коморі навіть з урахуванням однієї зламаної полки вистачило місця для всього, що там має зберігатися. Моя душа раділа.

Чоловік пропажу свого клондайку зауважив на третій день. Це до того, як сильно йому ці речі були потрібні. Спочатку думав, що я жартую, просто кудись заховала, але коли зрозумів, що жартом тут і не пахне, такий скандал підняв. Так як я посміла, це були його речі, він ось мою косметику теж може повикидати.

Я відповіла, що викинула сміття. Півроку просила його розгребти комору і звільнити мені місце – він мене ігнорував. Моє терпіння скінчилося, сам винен. Та про що говорити, він навіть все, що я викинула перерахувати не зміг, тому що не пам’ятає, якого сміття приніс в дім.

Мої аргументи чоловікові здалися непереконливими, він демонстративно зібрав одяг і пішов до мами. Мабуть, чекати, поки я розкаюсь і все поверну на місце.

Мені навіть свекруха вже дзвонила, дорікала, що з чоловіками так не можна, що вони в деяких питаннях як діти. А мені ось одної дитини цілком вистачає.

Подивилася я на цей дитсадок і дала чоловікові термін тиждень, щоб повернувся додому. Якщо ні – то подаю на розлучення. Вибачатися за сміття, яке чоловік поставив вище сім’ї, я не буду. З егоїстом мені не по дорозі.