Як я випроваджую гостей, які засиділися (спосіб з чашкою чаю кожен раз виручає безвідмовно)

Чи часто гості засиджуються в вашому домі допізна, відверто не розуміючи, що їм пора б вже відправитися по домівках? Я дуже товариська людина і про таку проблему знаю не з чуток, але в той же час знаю досить ефективний спосіб боротьби з нею.

З деяких пір я навчилася делікатно випроваджувати гостей, не образивши при цьому нікого. У цьому мені допомагає дуже простий, але безвідмовний спосіб з чашкою чаю.

Щоб відправити гостей по домівках і нікого при цьому не образити, я вимовляю дуже просту фразу-пропозицію: “Ну що, давайте пити чай?” Після цього я накриваю солодкий стіл, а по його закінченні прибираю все, що було на столі. Взагалі все.

На перший погляд, ця фраза звучить дуже дружелюбно, але після неї всі мої друзі розуміють, що пора закінчувати відпочинок і розходитися. А побачивши порожній стіл після закінчення чаювання, думаю, тільки найдурніша людина не здогадається, що вечір закінчено і настала пора йти.

Правда, одного разу був такий випадок, коли колега навідріз відмовлялася розуміти всі мої натяки. Того разу їй довелося сказати їй прямо, що завтра у нас робочий день і мені ще хотілося б відпочити і як слід виспатися.

Як зробити так, щоб нікого не довелося випроваджувати

Особисто я прекрасно розумію, що, вирушаючи до кого-небудь в гості, не потрібно засиджуватися допізна, але, судячи з усього, з цим правилом такту знайомі далеко не всі люди.

Щоб уникнути неприємних ситуацій я намагаюся заздалегідь обумовити час, до якого гості зможуть побути у мене. Особливо це стосується тих випадків, коли я запрошую людей, з якими спілкуюся не надто давно, і вони погано мене знають.

Давнім друзям, наприклад, відомо, що після 8 вечора я люблю розслабитися, почитати книгу, а потім лягти спати – їм нічого нагадувати не доводиться. До того ж вони в курсі, що я не люблю приймати гостей з ночівлею, тому ніхто не прагне затриматися допізна.