– Тату, ти повинен продати свою квартиру! – зажадала дочка. Коли я відмовився, то дочка сказала, що приїде тільки на мої поминки

Олександр дуже любив гуляти по парку. Він уже в цьому парку кожне дерево дуже добре знав. Часом, він навіть розмовляв з деревами і дуже шкодував, що вони нічого у відповідь не можуть сказати.

Перша дружина Олександра, Тоня, так несподівано пoмepлa.

Поховали Тоню. А через три місяці дочка заміж зібралася. Він так умовляв її відкласти весілля на рік. Але дочка відмовилася.

– Так Колька стільки чекати не буде! Втече від мене. В дівках залишуся! Ти мені просто грошей на весілля дай і все!

Син сестру підтримав.

А потім Олександру його Тонечка наснилася: така весела, красива, молода. На його дружині ж вся сім’я трималася. Тоня завжди і все встигала. А Олександр вважав, що так і повинно бути.

І сам Олександр, і діти завжди були з голочки одягнені – Тоня намагалася з усіх сил. Вона їздила і привозила всім гарні речі. Всім, крім себе. Для себе вона грошей шкодувала і ніколи собі нічого не купувала. Ходила, у чому було.

А потім Тоня захворіла. Вона хотіла в лікарню сходити, але син вимагав, щоб вона прямо завтра їхала в столицю за обновками для всіх.

І мати не відмовила синові. З’їздила, все купила, що діти хотіли. А сама через тиждень пoмepлa.

Маша з чоловіком до столиці поїхали, син поки вчився, згодом теж одружився і залишився в місті, звідки його дружина родом була. Ось і залишився так Олександр зовсім один.

А потім до них на роботу влаштувалася Світлана. Красива така, модна, доглянута. Вона відразу ж сподобалася Олександру. Недовго думаючи, він почав до неї залицятися.

Важко йому без жіночої ласки і турботи було. Ось і вирішив він одружуватися на Світлані. Але ось коли дітям своїм він про це сказав, то вони зажадали, щоб він переїжджав жити до своєї нової дружини. Щоб не смів її приводити в свій будинок.

– Чому це я так повинен робити? Адже ви навіть не живете в цьому будинку!

– А ми будемо в гості приїжджати!

Олександр не захотів переїжджати до Світлани, а вона не захотіла переїжджати до нього. Розписалися вони, але кожен залишився жити в своєму будинку.

Світлана іноді ночувала у нього. Часто приїжджала готувати, прати і прибирати.

І ось одного разу несподівано приїхала Маша зі своїм чоловіком. Вони вигнали Світлану з дому, а Олександр і слова не сказав.

Ось тоді вона і зрозуміла, що потрібна Олександру тільки як служниця: прибрати, приготувати їсти, попрати і все. Хіба це нормальне сімейне життя? Звичайно ж ні!

А потім Світлана захворіла сильно, на грип. Вона попросила Олександра ліки купити і їй привезти. Але він відмовив:

– Що ти таке кажеш! Я ж захворіти можу, заразитися від тебе! Ти краще братові подзвони і його попроси.

Світлана так і зробила. Коли брат прийшов, вона йому все розповіла. Він в той же вечір подзвонив Олександру.

– Значить так! Досить мучити мою сестру. Не хочеш з нею нормально жити, так дай їй спокій. Не треба їй голову морочити.

– Та не потрібна мені твоя сестра взагалі! – розлютився Олександр.

Загалом, розлучилися вони незабаром.

Минуло три роки. Всі ці три роки Олександр жив один. Йому було дуже самотньо. Ось він і гуляв часто в парку.

Він дуже боявся, як тільки у нього щось починало боліти, так він і починав пити таблетки у великій кількості.

І дуже сильно скучав за своєю першою дружиною. А потім до нього дочка приїхала і зажадала, щоб він квартиру продав і купив собі однокімнатну квартиру, а гроші поділив між сином і донькою.

Олександр відмовився. Тоді дочка розлютилася і сказала, що приїде тільки на його похорон. Олександр синові подзвонив, поскаржився на дочку. Але син сестру підтримав: він якраз машину збирався купувати і йому дуже потрібні були гроші. Льоша теж сказав, що приїде до батька тільки тоді, коли він квартиру продавати буде.

Дуже через це переживав Олександр.

Якось раз він випадково зустрів брата Світлани. Той сказав, що Світлана заміж вийшла за хорошого чоловіка і дуже щаслива.

Одного разу Олександр пішов прогулятися в парк. Присів на лавочку і більше з неї вже не встав. Серце не витримало …