Ні, ну раз ти таксистка … Я допомогла свекрусі дістатися до роботи, і вона сіла мені на голову

Ми з чоловіком вже п’ять років разом, і це тільки офіційних. Донечці три роки, це ж щось означає?

Живемо добре, багато в чому завдяки великій квартирі. Три кімнати – є, де розбрестися і зайнятися своїми справами. Але накладки трапляються, від життя в квартирі не закриєшся.

Рік тому мене скоротили, самі розумієте, в пaндeмiю багато хто постраждав. Не потрібно тепер стільки адміністраторів, салони і бари перейшли на онлайн-запис, мої організаторські дані нікому не потрібні.

Мені не хотілося виснути на чоловіка важким тягарем. Вирішила я сама собі роботу організувати і відправилася працювати в таксі.

Сказали б раніше – не повірила, але мені зайшло. Я їжджу на власній машинці, вожу людей, оплата налаштована онлайн, так що ні з ким не сварюся і страху, що не заплатять, не відчуваю. Лівих на дорозі не підбираю, від сумнівних відразу їду – і задоволена.

Графік устоявся, подекуди підбудувала під нього життя, подекуди графік під мене поміняли. Встигаю і з сім’єю побути, і заробляю достатньо.

Тільки ось моя нова робота запустила такий конфлікт в родині, що і не знаю, як з нього вирулити.

Проблема у мене – відносини зі свекрухою. Зовні все чинно, тому що живемо далеко і рідко зустрічаємося. При зустрічах я відразу відкуповуюся від неї подарунками, з порожніми руками ні разу не прийшла. Начебто і хочеться їй сварку почати, але вона бачить тортик від домашнього кондитера, нову шаль або щось ще – і мовчить, позбутися внучки і подарунків боїться.

Після року роботі на дому її начальство почало повертати бухгалтерів в офіс, Марія  Віталіївна теж повинна була повернутися – і запанікувала. У неї дiaбeт, вона панічно боїться підчепити вipyc, тому чоловік вирішив:

– Возити маму з роботи і на роботу будеш ти. Нема їй чого по автобусах мотатися.

Я здуру погодилася, але це була помилка.

Спочатку Марія Віталіївна вела себе пристойно, прихоплювала для мене то бутербродів, то пиріжків і постійно вибачалася.

Я запевнила: ми ж сім’я. Але через кілька тижнів мені знадобилося допомогти власній мамі, я взяла відпустку. Ну і свекруха залишилася без особистого таксиста.

Вона почала дзвонити мені щоранку, кричати, що спізнюється, що у неї начальство суворе, а я її так підвела. Я пояснюю: в цей час потрібно дитину в садок доставити, а потім до мами, у неї процедури, я допомагаю.

І чую у відповідь, що їй все одно, раз я таксистка, зобов’язана спочатку її відвезти, а потім про садок думати і процедури, їй на роботу, це важливіше.

Я не могла вислуховувати все це, відключилася. Але ввечері мені додав за матусю чоловік. Вона встигла так йому все перекрутити, що я мало не впала. Довелося пояснювати, що я і так на його мамі купу замовлень втратила, ранок – час гарячий. А свекруха дозволяє собі по півгодини збиратися, поки я її біля під’їзду чекаю, відразу не виходить, поговорити хочеться.

І взагалі, раз вона така крута співробітниця, нехай сама собі таксі викликає.

Чоловік зрозумів, пообіцяв маму вгамувати.

Свекруха тепер нас ігнорує, навіть внучки їй не треба. Так тому і бути?