Дорогі сережки, що я дарував дружині, виявилися на тещі. Почав вимагати зняти негайно

Мій підхід до подарунків – полегшити життя дорогій мені людині. Я намагаюся вибирати що-небудь практичне, корисне, зручне. Але траплялися ситуації, коли недоречно було підходити до дружини з пилососом або сертифікатами. І на щастя, невеликий відхід від звичайної практики приносив нам обом радість.

Приємно бачити, як якась дрібничка наповнює її хорошим настроєм, як дружина веселішає і хвалиться подружкам. А що ще з нами залишиться окрім емоцій і спогадів? До ювілею жінки я вирішив постаратися і здивувати її.

Мені хотілося лише двох речей:

Щоб при погляді на цю річ вона згадувала про мене. І нехай подарунок припаде їй до душі.

З цими думками я і попрямував в ювелірний магазин. Вибрав їй там сережки, помучив консультантів неабияк, але знайшов, що хотів. Вони були дорогими, помітно дорогими. При цьому комфортними. Не та коштовність, що зберігається до рідкісних відповідних подій і під яку спеціально купується чергова сукня, бо попередню вже запам’ятали. Такого нам точно не треба.

Дружина була в захваті, я це бачив. Але не розумів, чому вона так рідко їх носить: всього-то й вийшла в них рази чотири за рік. Чому ця краса, від якої вона так пищала, лежить у неї в коробочці?

Несподівана трапилася зустріч на днях: зіткнувся з тещею в магазині. Ті самі сережки у вухах, я аж поперхнувся. Але виду не подав,

– Красиві які, – кажу.

– Так, дочка мені подарунок зробила, – відповіла теща і поспішила по своїх справах.

Прикро було – не передати.

Я трохи подумав, заїхав і забрав свій подарунок. Нехай у мене лежить, раз дружині не потрібен.

Дружина образилася, а я ж до останнього сподівався, що теща збрехала. Але дружина вимагає вибачитися перед нею і повернути сережки, погрожує розлученням.

З одного боку – подарував і забудь, нехай робить, що хоче. Але у мене серце не на місці.