Чоловік вимагав зробити тест ДНК дитині. “А що в цьому такого?”. А тепер не розуміє, чому я пішла

Пішла від чоловіка, зараз живу у батьків і повертатися не планую. Чоловік мене не просто образив, він зажадав зробити нашому однорічному синові тест ДНК. Ще й не розуміє, що в цьому такого. Дійсно! Майже прямим текстом назвав мене гулящою дівкою, на що тут ображатися?

З чоловіком ми зустрілися, коли мені було 19, майже через рік одружилися.Те, що він у мене перший, чоловік прекрасно знав.

Але в це абсолютно не вірили свекруха і його брат. Дійсно, куди їм в це повірити. У одного діти від трьох різних жінок, він від аліментів ховається, а свекруха сама народила в сімнадцять і заміж обидва рази виходила по “зальоту”.

Мене думка цих людей не цікавила, я з ними не бачилася. Чоловік не заперечував, він їздив до своїх родичів, я до своїх.

Але слава Богу, в термін народився здоровий хлопчик. У нього були блакитні очі і темні волоски, хоча у мене зелені очі, у чоловіка ж карі. Акушерка ще посміялася, що ми від нього мітлою дівчат відганяти будемо, дуже вже й рідкісне поєднання – блакитноокий брюнет.

Свекруха, яка прийшла на виписку, тільки скривилася і пішла. Онука на руки вона брати не стала. Я тоді не звернула увагу, не до того було. Це вже згодом почала аналізувати.

Ми з чоловіком були щасливі. Я занурилася в турботи про дитину, чоловік працював, намагався мені допомагати.

Свекруха мені не дзвонила, онуком не цікавилася. Але я була впевнена, що вона всю необхідну інформацію дізнається через чоловіка. Але виявилося, що її взагалі не цікавили новини про онука, тому що вона його таким не вважала. На думку мами чоловіка, дитина нагуляна, тому що ні на мене, ні на чоловіка син не схожий.

З’ясувалася це цікава інформація під час скандалу. Чоловік почав ходити якийсь похмурий, без настрою, на прохання посидіти з дитиною постійно відповідав, що втомився або йому нема коли. Тиждень, два, три, місяць – обстановка тільки загострювалася.

Я ж не сліпа, прекрасно розумію, що це все не просто так відбувається. Вирішила запитати безпосередньо – що у нас не так, чому він так відсторонюється. Чоловік спочатку відмовлявся якимись загальними фразами, а потім все-таки не втерпів і випалив, що хоче провести дитині тест ДНК.

– Чим старшим він стає, тим менше схожий на мене або тебе. Я починаю сумніватися, що це мій син! Треба провести тест. Якщо це моя дитина, я буду спокійний, а якщо ні – то перестану мучитися і просто з тобою розлучуся.

Для мене це було як ляпас. Запідозрити мене в зраді і брехні … “Просто розлучуся” … Як у коханого чоловіка взагалі язик повернувся таке сказати ?!

– Ніякого тесту не буде. Я не збираюся тобі нічого доводити, – говорити було важко, в горлі стояв ком.

Чоловік схопився і почав волати, що мама була права. Якщо я відмовляюся від тесту, значить син не мій. Почав вимагати, щоб я розповіла, хто насправді батько. Ми сильно посварилися, тому що він не бажав мене чути.

– Навіщо весь цей цирк? Ти ж міг спокійно зробити тест, щоб я нічого не знала ?!

– А я не збирався його робити, мені достатньо було твоєї згоди. Але ти так люто віднікувалась, що тепер так, я хочу його зробити. Чужу дитину ти мені на шию не повісиш!

Коли він пішов, грюкнувши дверима, я подзвонила мамі, сяк-так змогла розповісти про подію і попросила забрати мене звідси. Через сорок хвилин приїхали батьки з сестрами. Вони допомогли мені зібрати речі, забрати малюка і відвезли мене додому.

Батьки були в шоці. Тато категорично заявив, що сімейство чоловіка і він сам образили всю нашу сім’ю, вважаючи мене гулящою. А такого він терпіти не збирається, спілкуватися з цими людьми вони більше не будуть. Мені було сказано, що я вже доросла, тому вказувати, що робити, мені вже не стануть, але настійно радять порвати з цим чоловіком.

– Про яку взаємоповагу може йти мова, якщо чоловік засумнівався в дружині і йому потрібно підтвердити, що це його дитина. Навіщо такий чоловік потрібен поруч? Він тобі ні опорою, ні захистом не буде, – говорила мама.

– Пам’ятай, що ти не одна. Ти можеш залишитися у нас, місця в будинку всім вистачить. Ми і з дитиною допоможемо, і підтримаємо. Нам не в тягар. Але вирішувати треба один раз і назавжди. Біганини від чоловіка до нас і назад я не потерплю, це не справа, – заявив батько.

Мені навіть і вирішувати нічого було – чоловік образив мене і втратив мою довіру. Слова свекрухи для нього виявилися більш значущими. Та й далі він себе повів не як чоловік. Він обурився, що я пішла. Це, як він сказав, зайве підтвердження, що дитина не його, а я рятуюся від офіційної ганьби. Інших варіантів він не бачить.

Я ж взагалі хочу відмовитися від тесту, нехай він не буде значитися як батько дитини, ніяких аліментів від нього мені не треба. Хочеться просто відмитися від цього бруду, який на мене вилив чоловік і його сімейка.