Завжди вважала, що мені пощастило з свекрухою, але зразу після весілля вона заявила, що ми з чоловіком маємо з’їхати з її квартири. Найгірше, що він її повністю розуміє

Познайомилися ми з Іваном п’ять років тому назад. Три роки ми зустрічалися, а потім вирішили жити разом. Жили ми в квартирі Іванової мами. Вона ну просто золота жінка, принаймі так я вважала.

В Івана рано пішов з життя батько. Після цього його мама робила все можливе, щоб в її сина не було в нічому потреби. Звісно, часу на особисте життя в неї просто не було. Але вона зробила хорошу кар’єру, має трьохкімнатну квартиру. Зараз їй 49 років і вона досить непогано виглядає.

Пів року тому Іван зробив пропозицію, я погодилася і була на сьомому небі від щастя. Свекруха заявила, що вона повністю оплатить свято, вона навіть оплатила моє плаття, так як мої батьки не мали такої змоги. Я думала, що це щастя буде тривати вічно. Але як тільки ми повернулися з весільної подорожі, свекруха підійшла до нас і сказала:

– Мої рідненькі діти! Іване, Марійко, я вас дуже люблю. Іване, я виховала з тебе прекрасного чоловіка. Я дала тобі освіту. Я дала хороший матеріальний старт для вашої молодої сім’ї. Тепер я оплатила ваше весілля та весільну подорож. Будь ласка, не ображайтеся, але до кінця цього року я хочу, що ви жили окремо від мене.

Ви прийняли дуже важливе рішення – створити сім’ю. Тепер наступний крок – зробити своє гніздечко. У вас обох є робота і гідна зарплата. Можливо, певний час прийдеться пристойно економити, але цей крок проходить кожна молода сім’я і завдяки цьому у вас з’явиться поняття економії.

А тепер, Іване, не ображайся, але й прийшла моя черга пожити трохи собі на втіху. Мені ще й нема п’ятдесяти! Можливо, я пізнаю ще жіноче щастя.

І останнє, будь ласка, не розраховуйте, що я цілими днями буду сидіти з вашими дітьми. Так я змогла гідно виховати свого сина абсолютно одна, а вас, як мінімум двоє, а ще є дідусь і бабуся, то у вас точно все вийде.

Але, звичайно ми будемо спілкуватися і регулярно бачитись, я буду завжди рада вас бачити.

Після цих слів вона вийшла з кімнати наспівуючи якусь мелодію. Було видно, що вона довго готувалась до цього моменту. Ми з Іваном були просто шоковані. Не знали як на це все реагувати.

Я подзвонила до своєї мами і вона мене повністю підтримала. Іван має частку в квартирі, тому ми маємо право не з’їждати. А з приводу онуків, це взагалі окрема розмова. Кожна нормальна бабуся тільки мріє, щоб частіше бачити своїх онуків. А цій бабусі вони напевно не потрібні, її цікавлять тільки чоловіки.

Але найгірше те, що згодом Іван вирішив шукати зйомну квартиру. Він заявив, що його мамі треба відпочити від нас і вона має право на особисте життя. Вже зараз мій чоловік бігає по банках, щоб взяти іпотеку і мені це дуже не подобається.