Перестала давати гроші дочці, а вона перестала кликати в гості. Онука не бачила вже рік

Вийшла на пенсію, вже не можу так допомагати дочці фінансово. Мабуть, тому більше їй і не потрібна, в гості не кличе, сама онука не привозить. Дуже прикро, що я для дочки тільки гаманець.

Я все життя працювала, намагаючись дати дочці найкраще. Свого часу працювала на трьох роботах, а років до сорока влаштувалася на гарне місце, де допрацювала до пенсії. З грошима в сім’ї все було добре, незважаючи на відсутність чоловіка. Він пішов майже відразу після народження дочки, заявивши, що втомився тягнути сім’ю.

Наш будинок завжди був повною чашею. У холодильнику були м’ясо, фрукти, овочі, солодощі. У дочки найкращі вбрання та іграшки, вона щороку їздила в табір на море. Сама я з нею їздила набагато рідше, тому що вважала за краще взяти гроші замість відпустки.

Поки я була на заробітках, дочка жила у моїх батьків. Працювала я там п’ять років, приїжджала тричі, але завжди відправляла гроші туди. Батькам дісталася квартира від бабусі, я відправляла гроші на ремонт, а коли там все закінчили, повернулася в рідне місто, тому що дуже сумувала за донькою.

На момент мого повернення вона вже пішла в школу. Я намагалася надолужити згаяне, намагалася проводити з нею весь вільний час, але його було дуже небагато. Мені завжди було цікаво, чим вона живе, чим захоплюється. Я думала, що змогла вибудувати з дитиною нормальні відносини. Про те, що це не так, я дізналася зовсім недавно.

Коли дочка виходила заміж, у неї вже була своя однокімнатна квартира. Моїх батьків не стало, я зробила у них ремонт і переїхали з дочкою туди. А в своїй однокімнатній я поселила мешканців, щоб квартира не простоювала. Після школи Ольга переїхала в інше місто на навчання, а потім повернулася, познайомилася з хлопцем і вийшла заміж.

Жили вони в тій однокімнатній. Вона по документам давно переоформлена на дочку. Чоловік у неї зірок з неба не хапав і з питанням забезпечення сім’ї з початку не надто справлявся. Звичайно, доводилося допомагати, а хто, якщо не я?

Я кожен місяць переводила дочці пристойну суму, в гості до молодих завжди їздила не з порожніми руками. Коли ж народився онук, сума допомоги збільшилася. Я купувала все придане для дитини, у молодих батьків грошей не було, а батьки чоловіка не вважали за потрібне вкладатися фінансово.

– Раз такі дорослі, що одружилися і дитину надумали завести, то нехай самі і крутяться. Чого у батьків на шиї висиджувати? – здивовано знизувала плечима свати.

Мені така позиція була незрозуміла. Я знаю, як важко дістаються гроші, тому не хотіла б, щоб моя дочка горбатилася так, як і я.

Дочка часто приїжджала до мене з онукою, я теж бувала у них регулярно раз на тиждень. Не знаю, чи це подобалося зятю, але він не виявляв невдоволення. Його я не чіпляла, в кінці кінців це вибір моєї дочки, не мені його оцінювати.

Ольга давно вийшла з декрету, онук ходив в садок, майже не хворів. З фінансами в родині у них стало трохи краще, але я продовжувала підтримувати дітей. А потім на роботі мене попросили вийти на пенсію.

Пенсійного віку я досягла давно, але продовжувала працювати, тому що і гроші зайвими не будуть, і не звикла я вдома сидіти.

Звичайно, з одної пенсії я дочці допомагати вже не могла. Я її попередила, що вийшла на пенсію, тепер можу допомагати їм руками – забрати онука, привезти-відвезти, ось такі завдання. Дочка покивала, а потім пропала.

Ні сама не заїжджає, ні мене не кличуть. Все у неї якісь відмовки, все їй нема коли.

– Так зараз у нас часу немає, давай потім як-небудь? – Ось цю фразу від дочки я чула найчастіше. Цього потім так і не настало.

З усім святами дочка тепер вітає по телефону, на день народження онука і на свій мене не запрошувала. Пару раз приїжджала сама до них, але мене зустріли дуже непривітно, не вигнали, але дали зрозуміти, що мені тут не раді.

Я залишилася десь збоку. Потрібна була, поки гроші давала, а тепер яка з мене користь. Дуже шкода, що дочці потрібні від мене тільки гроші. Я намагалася виховати її не такою людиною.