Моя колишня свекруха влаштувала істерику, коли дізналася, що я знову виходжу заміж

Вже шість років як я вдова. З колишньою свекрухою підтримувала хороші відносини і мій син прекрасно з нею спілкується. Все було добре, поки вона не впізнала, що я зібралася заміж.

З чоловіком ми зустрічалися зі школи, а в 20 років вирішили узаконити стосунки. У шлюбі ми прожили рік, потім його не стало, але у мене залишився син, йому сьомий рік. Він дуже нагадує покійного чоловіка, просто одне обличчя. Це дуже мене підтримувало всі ці роки.

Свекруха, з якою у нас завжди були нормальні стосунки, про онука не забула, активно беручи участь в його житті. Ми з нею спілкувалися не дуже, в рамках чергової ввічливості, але внука вона обожню. Звичайно, мені її допомога у великій нагоді, коли я залишилася з дитиною на руках.

Вона проводила з ним майже весь час, поки я працювала. Коли Михайлик пішов в садок, стало простіше, але бабуся внука регулярно забирала поняньчитися.

П’ять років у мене не було жодних стосунків. Весь свій час займали дитина і робота. Я не прагнула заводити нові знайомства, та й ніде було, мій маршрут складався з роботи, дому, магазину та дитячого садка. Навіть в парк або кудись ще ми ходили разом з сином.

Але рік тому я змінила роботу і потрапила в один відділ з Іваном. У нас якось зразу виникла взаємна симпатія, але розвивати її в щось більше я не прагнула, все-таки у мене син, а чоловікам не надто цікаво виховувати чужих дітей.

Але спілкуватися ми з Іваном продовжили, хоча я відразу йому позначила наявність дитини. Його це не зупинило. Через якийсь час, коли наше спілкування однозначно стало романом, я познайомила Івана з сином. Вони якось дуже швидко знайшли спільну мову, хоча Міша у мене хлопчик не дуже комунікабельний і досить боязкий.

Для мене це був показник, напевно, один з найбільш важливих – син прийняв мого чоловіка, а той прийняв мого сина.

Ми все частіше проводили час втрьох, а потім Іван покликав нас переїхати до нього. Він жив у власній двокімнатній квартирі, а я знімала житло. На своє ми з чоловіком не накопичили, наслідного у мене не було, а до свекрухи йти жити я свого часу відмовилася.

Я довго думала над цим кроком, але потім вирішила, що з’їхати назад я завжди зможу, зарплата дозволяла. І я погодилася.

Іван навіть зробив невеличкий ремонт у другій кімнаті, щоб вона була схожа на дитячу. Це мене дуже зворушило. Але я уважно стежила за самопочуттям і настроєм сина, якби йому не сподобалося, було некомфортно там або щось ще, я б не роздумуючи з’їхала, як би погано мені від цього не було.

Але все було добре. Мішка швидко обжився, вони з Іваном проводили багато часу вдвох, той із задоволенням ганяв з дитиною м’яч, рубався в приставку і навіть пару раз витягав нас всіх на риболовлю. Раніше я всього цього синові дати не могла, все-таки дитині важливо, щоб поруч був батько. Іван довів, що він стане для Мішки хорошим батьком.

Коли коханий зробив мені пропозицію, я погодилася. Почалася підготовка до весілля, я не чекала ніяких каверз. Але мені зателефонувала свекруха і викликала на серйозну розмову.

Про те, що у мене з’явився чоловік, вона знала, Мішка ж і розповів. Я не бачила нічого такого в цій інформації. Та й свекруха ніяких емоцій спочатку не виявила. А тут вирішила висловитися.

– Ви з Михайликом переїхали до чоловіка, мені це не подобається. Онуку буде некомфортно на чужій території.

– При всій повазі, Міша з Ванею знайшли спільну мову і все добре. У сина є своя кімната, він усім задоволений.

– А потім ти з ним розійдешся і Михайлик буде страждати. Знову переїзд, знову зміни. Навіщо травмувати психіку дитини?

– Та хто вам сказав, що ми розходитися збираємося, я заміж за Івана виходжу!

Колишня свекруха втупилася на мене в якомусь заціпенінні, а потім вибухнула гнівною тирадою, сенс якої зводився до питання “так як я посміла”.

– Я закрила очі, коли ти стрибнула в ліжко до чужого мужика, але заміж ?! А про сина ти подумала? Як йому житиметься з вітчимом? Це зараз у них все добре, але будь-який чоловік хоче своїх дітей. Ти народиш, а Міша на другий план, щоб не заважав ?!

Від такої концентрації марення я здивувалася. Що значить “вона закривала очі”? Я нікому не зраджую, мій чоловік, на жаль, загинув, а мені ще немає і тридцяти, щоб ставити на собі хрест. І про Мішку було незрозуміло – з чого вона взяла, що я дозволю комусь ображати сина?

Я хотіла сказати багато, але не стала. По очах бачила, що марно. Просто встала і пішла. Поки нічого робити не буду, але якщо дізнаюся, що бабуся налаштовує онука проти Івана, зроблю все, щоб вона Мішку більше не бачила до його повноліття.