Марія вирішила поїхати на заробітки, щоб її рідні не мали ні в чому потреби. Коли вона повернулася, то зрозуміла, що залишилася без сім’ї

В рідному селі Марії хлопців було небагато. Вона зустріла Антона, він багато говорив, як щиро її кохає. От дівчина і подумала: “А чому б і ні”. Так і одружилися. І життя для жінки з обіцяючої казки перетворилося в пекло.

Антон ніде не працював, а цілими днями ходив по хатах. Десь землю орати, десь паркан зробити, десь дах полагодити. І частіше з чоловіком розраховувались не грошима, а пляшкою: Антон проти не був.

Марія народила трьох дітей: хлопчика і двох дівчаток. Але діти все дитинство провели в бабусі: Марія весь час пропадала на роботі, а на чоловіка покластися не можливо було. Згодом чоловік взагалі пішов з сім’ї, але Марію це не сильно засмутило, скоріше навпаки.

Але чим діти ставали старшими – тим виростали витрати. Зарплати жінки катастрофічно не вистачало. І тут якраз сусідка вирушила на заробітки і запропонувала Марії поїхати разом. Остання довго не думала, вона розуміла, що це єдиний шанс дати дітям все те, чого вони потребують.

І вирушила Марія в Італію. Спочатку вона думала тільки трошки підзаробити і повернутися, але її повернення все відкладалося і відкладалося. Так вона провела на чужині довгих 15 років. За цей час змінилося все.

Марія обмежувала себе у всьому, кожну копійочку відкладала і висилала додому, але ці гроші тільки псували дітей. Бабуся не могла найти на них управи і вони почали рости розбалуваними та розпещеними. Чим старшими ставали, тим все більш розгульним ставав їхній спосіб життя.

Особисте життя в дітей не складалося: середня донька взагалі народила дитину в 18 років, навіть не відомо від кого. Марія коли про це дізналася стала ще більш інтенсивно працювати і купила їй квартиру. Згодом ще дві, бо як же не купити їм, кожен має мати по квартирі. Згодом діти почала вимагати і машини, але з цим вона вирішили не спішити.

Жінка ніколи не чула слів подяки. Коли Марія дзвонила до дітей і старалась їх напоумити, то ті тільки огризалися і казали, що не вона їх виховувала, тому й немає права щось вимагати від них.

Це послужило тому, що Марія вирішила повертатися, тим більше в її мами після виходок дітей сильно підірвалося здоpoв’я.

Рідна домівка зустріла порожнечою. Діти тільки привіталися і роз’їхалися по своїх справах. А коли дізналися, що їх мама більше не планує повертатися на заробітки, то взагалі почали істерики закочувати.

– І що ти тут будеш робити? Кому ти потрібна в цьому селі? – розчаровано питала молодша донька.

– Та вже якось буде… – сумно відповіла Марія.

Згодом, старенька мама Марії пoмepла. Марія сиділа і розуміла: залишилася самотньою маючи трьох дітей. Допрацювалася. Єдине, що гріло її душу так це те, що все-таки дала їм все те, про що сама навіть не мріяла.