Син вирішив забрати свою стареньку маму до себе додому, але дружина заявила: вона мені тут не потрібна

Мама ніколи ні на що не скаржилася. Нічого для себе не просила. Але одного разу вона зателефонувала. Мовляв, забери мене, зовсім погано стало мені. Видно, й справді справа не гаразд.

Пізно вже було, ніч на дворі. Але зібрався Сергій, сказав дружині, що мамі погано і поїхав в сторону рідної домівки. Це було глухе село, жителів там вже можна на пальцях перелічити.

На місці з’ясувалося, що маму ноги слухатися перестали. Впала вона ввечері посеред хати. Коли піч збиралася затопити. Добре мобільний телефон завжди з собою. Прибігла сусідка. Допомогла встати, на диван поклала.

На цьому самому дивані син матір і застав. Пледом вкриту. Зранку вони рушили в районну лікарню. А щоб уже не повертатися, син мамині небагаті пожитки в багажник умістив. На дверях замок повісив і ключ в кишеню сховав.

Лікар бабусю оглянув, але тільки руками розвів, мовляв, чого ж ви хочете – вік, 90 років як ніяк. І додав, що в таких випадках медицина безсила. Якісь там уколи все-таки виписав. З лікарні чоловік прямо додому разом з матір’ю і відправився.

Коли господиня будинку свекруху на порозі побачила й виду не подала. Вирішила спочатку, що та на годинку до них. А вже коли відомо стала, що мама чоловіка з ними жити стане, так відразу стрепенулися.

Вивела чоловіка в сусідню кімнату. Засичала майже в саме обличчя:

– Не потрібна вона мені тут! Я тільки на заслужений відпочинок вийшла. І відпочивати хочу, а не залишок життя за нею горщики тягати. Вези її куди хочеш, але тут вона не залишиться.

Домовилися, що ніч бабуся переночує в будинку. А там…

Уже два найближчі людини міцно спали в різних кімнатах, а Сергій все сидів на кухні. Курив одну за одною і намагався тверезо мислити. Та тільки не виходило. Якби справа стосувалася сторонніх людей. А тут свої, найближчі. Душила образа на дружину, боліло серце за слабку маму. Як бути?

Рішення все ж знайшлося. Вранці мужик зателефонував колишньому товаришеві по службі. Той здавав квартиру. Домовилися про ціну та умови.

На ранок маму відвіз до її нового місця проживання. І, напевно, останнього. Домовився з пенсіонеркою, що раніше медсестрою працювала, щоб та відвідувала бабусю. Тиск мірила, уколи робила, які прописали.

Син щоранку продукти купував. Йогурти всякі, банани, які мама дуже любить.

Сергій думав чи не кинути все до біса, забрати маму та до рідної домівки повернутися. А там – видно буде. Згодом так і зробив, дружина образилася і поїхала до доньки жити. Сергій ж з розлученням не поспішає, все-таки любить він свою дружину і навіть розуміє. Але це ж все-таки мама.

А от в селі всі місцеві бабусі стали косо дивитися на його дружину, ніби розуміли, що і в них така доля може бути – коли рідна невістка буде з домівки гнати.