Симпатичний чоловік вирішив позалицятися і постійно приносив щось смачненьке з дому. В кінці кінців погодилася на побачення і тут мене чекав великий сюрприз

Звати мене Яна, мені 27 років, неодружена. Працюю в одній турфірмі. В нас багато кабінетів, тому мені виділили особистий. Працює в нашій фірмі чоловік, Олег, йому 35. Досить приємний, вихований чоловік. Ось і почав він забігати в мій кабінет з всякими смаколиками, то абрикоси, то шоколадку принесе.

Одного разу він мені приніс домашні блінчики з м’ясом, ну дуже вже смачненькі вони були, просто пальчики оближеш, з’їла їх і задоволенням і запитала:

– Хто автор цього шедевру?

Чоловік з гордістю, а потім з дуже сумним виразом обличчя відповів:

– Я і є автор. Обожнюю готувати, тільки, на жаль, немає для кого…

Таке свято шлунка тривало ще пару днів, то Олег приніс голубці, то курячі крильця в карамелізованому соусі, то рибку запечену. А згодом він запросив мене на побачення. Хоч мені Олег і не дуже подобався, хоч був і дуже симпатичним, але цей напір і його старання все-таки зачепили моє серце.

Якраз за день до нашого побачення вернулася з відпустки наш бухгалтер, Галина Максимівна, їй 56 років. Я поділилася з нею своєю історією, жінка послухала і розсміялася:

– Доню, він одружений і має троє дітей. Вона це все й готує. Ох і мужик. Два роки тому він до мене теж з лоточками бігав поки в бороду не получив. Бачу скучно йому живеться. Жени його в три шиї!

Олег якраз ішов до мого кабінету з яблучним штруделем, як побачив мене і Галину Максимівну, яка помахала йому кулаком. Чоловік все зрозумів і більше до мене в кабінет не заходив. Зараз ми тільки вітаємося.