Рідні діти побоювалися, що мати буде об’їдати їх … Але пасинка не хвилював стан бабусі …
Життя цієї жінки була звичайним, нічим не гіршим і не кращим за інших. Чоловік, двоє діточок, син і дочка. Але чоловік пoмep зовсім молодим, і молода мама знову вийшла заміж. Знайшовся і на її долю вдівець з синочком на руках, хлопчикові потрібна була мати. Як впоратися з дитиною одному?
Жінка цю дитину сином не вважала, так і кликала, пасинком. Але свій борг виконувала, ростила, дбала, була справедливою.
Життя йшло чергою, діти виросли, розлетілися з гнізда. Дочка давно і вдало заміжня, живе в іншому місті, син теж в далекому краю долю зустрів, там і осів.
Навіть пасинок не в рідному місті оселився, зате неподалік.
Доля залишила жінку вдовою вдруге, але старій жінці заміж вийти не вийшло. Живе одна, сумує, діти далеко …
Але приїхав до неї старший син, пропонує:
– Ну що ти тут одна, мама? Продавай будинок, поїхали жити до мене.
Материнське серце заспівало від радості, продала вона будинок, і успішно! Перебралася до сина, а там всі старенькій раді. І невістка посміхається, і внуки кричать:
– Бабуся приїхала! А що ти нам привезла?
Бабуся роздала гостинці, а сама до столу накритого не йде, сидить сумна. Не їсть і не п’є. Невістка з сином стривожилися, що трапилося, чи не захворіла бабуся? А та зітхає:
– Та не захворіла я, горе у мене сталося.
– Так що могло трапитися, мама? Про що сумувати, ти ж нарешті вдома?
Заснула я в купе, – зізналася бабуся, – прокинулася, а грошей за будинок немає. Все вкрали, до копієчки. Тільки зараз помітила, що немає згортка.
– Як же, – ахнула невістка, – ні копійки не залишили? А що ж Ви, мамо, їсти будете?
Засумувала старенька ще сильніше. Пожила у сина кілька днів і виїхала в інше місто, до доньки.
Там зраділи, на гостинці внучата налетіли, а бабуся плаче:
– Що ж за нещастя мені? Гроші за будинок в поїзді вкрали! Все до копієчки!
– Так за що ж ми тебе годувати будемо тоді? – обурилася дочка. – Як можна було спати з такими грошима?
Подивилася на це бабуся, вирушила до пасинка в його тісну халупку. Розповіла йому:
– Вкрали гроші за будинок … Ні житла немає, ні грошей.
– Ну і навіщо тобі гроші, мамо? – Дивується пасинок, – їжа в будинку є, де ми з дітьми, там і тобі вистачить. Ну що ж, вкрали, так тому і бути …
Так і зажили …
Якось пішла бабуся гуляти з онуками, дивиться: сусідній будинок продають. І просять ту ж суму, що й її хата коштувала. Бабуся пасинку каже, я б подивилася …
Будинок відмінний, не те, що у пасинка. І бабуся дістає гроші і купує!
Зажила сім’я у великому будинку, всім місця вистачає.
Рідні діти дізналися, приїхали лаятися: чужому мати будинок віддала! А та каже:
– Який же він чужий? Це ви мені чужі, боялися що вас об’їдати буду. А синок останнє розділив з мачухою …
Ось і думай тепер, хто рідний, а хто пасинок та падчерка …