Тільки коли моя дружина загриміла в лiкapню, я почав її цінувати… Слава Богу, що я вчасно оговтався
Життя йшло своєю чергою, ніхто і не думав, що воно перестане котитися по накатаній буквально через кілька хвилин. У жінки раптово захворів живіт, і закрутилася суєта. Швидка, огляд лікаря, квапливі збори …
Чоловік поїхав за каретою швидкої допомоги, розгублено зайшов всередину.
– Ваша дружина на операції, вам довго чекати. – пояснила йому якась медсестра. – Ви їдьте додому поки, після операції вона все одно буде під препаратами, вас не пустять. Їдьте, вранці зателефонуйте і дізнайтеся, що їй привезти.
Чоловік повернувся в порожню квартиру, незвично тиху, він так не звик. На столі стоїть чашка, здається тільки що дружина тримала її пальцями. Чай не допила.
Речі розкидані, кому позбирати. Чоловік дивився на ці речі, згадував затяжні сварки останніх тижнів.
У сім’ї не вистачало грошей, він втомився крутитися. А дружина не цінувала, тринькала. Прикро.
На продукти, ну що за дурість? Взимку полуниці захотіла – купила. Трошки зовсім, але ціна ж яка! Зимові майже пластмасові ягоди, можна ж було брусниці кілограм купити. Він же не мільйони заробляє.
А крем її! Ось через цю баночку на столику такий скандал у них трапився. Ну навіщо такий дорогий? Все одно їх з однієї бочки розливають.
Суп на плиті – знову багато зварила. А хто доїдати буде? Виливати залишки? Удвох так багато не потрібно.
Удвох? Вже один, дружина-то в лікарні. А супу на двох – хоч тиждень їж, але він же не зберігається стільки.
Чоловік зітхнув, включив комп’ютер: хотілося відволіктися. Він не хотів ні хвилюватися, ні планувати, страшно було взагалі думати, що відбувається.
У браузері останні сторінки – реклама курорту. Дружина хотіла з’їздити. Він їй відповів:
– Дорого. Який тобі курорт, іпотеку ще доплачуємо. Машина заміни вимагає … Будинок, знову ж таки, фундамент вже пора робити, поки сезон … Куди ти зібралася?
І ось так по дрібниці причини сварок перебували. То у ванній вона розлежувалася, дратувало. Зате зараз ніхто не займає, лежи, не хочу. І в ліжку лежи, хоч уздовж, хоч упоперек. На ковдру ніхто не претендує.
І курити ніхто не заборонить, будь ласка. Хочеш – навіть на кухні. Хочеш – в кріслі перед телевізором. І пиво можна. Під футбол. Під політику.
Ніхто косо не буде дивитись, тільки ведмедик на халатику. Халатик вона на підлогу кинула, переодягалася насилу. Лежить.
Він взяв цей халатик. Машинально почав розправляти. Відчув: пахне кремом, полуницею. Такий рідний запах, що він зарився в тканину обличчям, розридався. Від сорому. Ну що за дурень?
Пожалів дружині полуниці … Баночку крему пошкодував …
Навіщо йому одному цей будинок? Квартира побільше – ну куди їм? Машина дорога – кого він зібрався на ній возити? Звідки взагалі ця дріб’язковість вилізла?
Він плакав, витирав сльози. В голові нарешті прояснилося.
Не потрібний йому комп’ютер, не потрібно забутися. Потрібно з’ясувати, що з дружиною.
Він подзвонив в лікарню, не чекаючи ранку. А операція якраз пройшла, і все нормально. Вранці приходьте.
Чоловік втік до лікарні з полуницею в руках. Купа коробочок, кілька кілограмів.
Дружині стільки не можна було, так що їла вся палата. Він сидів поруч з нею, щасливий … І говорив про море …