Моя мати стала нареченою в сорок сім років, в той час у неї на руках було четверо дітей

Неодноразово чула від жінок про те, що з дітьми вони нікому не потрібні. Однак у мене на цей рахунок зовсім інша думка і приклад моєї матері, яка вийшла заміж, коли їй було за сорок сім. Хочеться відзначити, що на той момент вона виховувала чотирьох дітей.

Моя мати обзавелася дуже пізно первістком, коли я у неї народилася їй вже було тридцять чотири роки.

Батька вона ніколи про допомогу не просила, так як весь час берегла його від вирішення побутових проблем, а також від пелюшок і дитячого плачу. Через шість років вона знову завагітніла трійнею!

Медики як могли її відмовляли від народження і пропонували перервати вагітність, так як їй на той момент було вже сорок років. Мама не піддалася на вмовляння і в визначений термін на світ з’явилися три моїх молодших брата. Тут вона вже без допомоги батька ясна річ впоратися не могла. Однак, тата такий стан речей не влаштовував.

Одного разу він сказав, що він назбирав грошей, так як нам уже тісно в двохкімнатній квартирі і запропонував купити трьохкімнатну. У той день мати була на сьомому небі від щастя, однак воно тривало не довго.

Як тільки мама підписала документи, що дозволяють продаж квартири батько продав наше житло і зник в невідомому напрямку. Пізніше ми дізналися, що він втомився від дітей, йому набридла мама і він обзавівся молодою коханкою. Саме до неї він і поїхав. Мати подала на аліменти, але батько їх платити відмовлявся. Продаж квартири у неї оскаржити в суді не вийшло.

Нам довелося перебратися в крихітну однокімнатну квартиру, яку вона отримала від своїх батьків в спадок. Нам катастрофічно не вистачало місця і грошей, та до того ж братики були дуже неспокійними.

Життя стало налагоджуватися після того, як вони пішли в дитячий садок. Всі батьки думали, що мама – це бабуся трійнят, так як вона дуже погано виглядала через хронічне недосипання і втому.

Після свого відходу батько в нашому житті ніякої участі не приймав, його рідня також просто стерли нас зі своєї пам’яті.

Мати і не мріяла про повторне заміжжя, так як цього не могло статися, проте у долі на її рахунок були свої плани.

Якось ми пішли з нею на прогулянку. Мама сиділа дуже сумна на одній з лавок. Повз неї проходив чоловік, який несподівано зупинився.

– Чому у такої гарної жінки, такі сумні очі?

– Пане, ви йдете, ось і йдіть! – відповіла мама, тому що не була налаштована на спілкування.

– Може я хочу з вами познайомитися? У вас є чоловік?

– У мене немає чоловіка, але у мене є четверо дітей, троє з яких зараз закидають один одного піском в пісочниці.

Мама піднялася і пішла мирити трійнят.

Під час наступної прогулянки ми його зустріли знову. Він також спробував заговорити з мамою. Він робив такі спроби кожен раз, коли ми приходили в парк на прогулянку.

В один прекрасний день мама здалася і вирушила з цим чоловіком на побачення. Вже через три місяці чоловік зробив їй пропозицію. Я весь цей час підтримувала матір як могла.

Чоловік став для нас батьком. Він не багатий, але і не бідний. Незважаючи на свої не великі доходи він не злякався і одружився на жінці, яка виховувала чотирьох дітей. Мама з вітчимом вже разом більше чотирнадцяти років. Він чудова людина і просто обожнює нашу матір.

Він дуже любив нас усіх і завжди приносив нам після роботи цукерки. Щодня перед сном він читав малим казки, а на вихідних пік для нас оладки, щоб мама відпочила. Ось такі бувають чоловіки!