Прати махрові рушники я навчилася у свекрухи і вже півстоліття користуюся її способом
Була у сина в гостях, зайшла у ванну. Помітила: жорсткі у них з невісткою рушники. Але сучасним дівчаткам зайвого не скажи – тут же ображаються.
Згадала про власну свекруху з вдячністю.
Це вона навчила мене прати рушники окремо від решти текстилю, спасибі їй. У ті часи ніхто не обурювався, коли хлопець приводив наречену в будинок матері, під її керівництвом я вчилася вести господарство, як принято в їхній родині. Народу в будинку було багато, і прання вистачало, адже сучасних машинок і в очі ніхто не бачив.
Свекруха сильно собі голову не морочила, ділила кольорове та біле, ось і все. Але рушники йшли окремим замочуванням і окремим пранням.
Порошок і іншу хімію ніхто не перебирав, один бувпінно-миючий засіб, Пемос. Свекруха моя, наприклад, сипала до рушників не тільки порошок, а й жменю солі.
Я здивувалася, не розуміла, який сенс в цій дії?
Але вона розповіла: вся їх м’якість, пухнастий вигляд, немов після покупки – все це завдяки солоній воді. Такий ось секрет зберігаю вже півстоліття і я, і кожен раз дякую їй про себе.
Від невістки теж приховувати не стала, вона й гадки не мала, що так можна. Тим більше, сіль коштує копійки, на відміну від іншої хімії, та ще й безпечна. Я сиплю столову ложку солі до порошку в машинку кожен раз, коли завантажую їх. І результат завжди відмінний: м’які пухнасті рушники приємно брати в руки.