Сходила на зустріч однокласників і сильно пошкодувала. Це було свято лицемірства

З деяких пір я терпіти не можу зустрічі однокласників. Причина того – один випадок, який стався під час зборів колишніх однокласників, на який я, звичайно ж, сходила: дуже хотілося зустрітися з тими, з ким колись ділила парти і у кого списувала домашні завдання.

Спочатку я думала, що наш клас вирішив зустрітися для того, щоб згадати шкільні роки. Однак, як потім з’ясувалося, в наше місто повернувся Олександр  – колишній однокласник, який майже відразу після закінчення інституту поїхав до Німеччини і жив там деякий час.

Ініціатором цієї зустрічі була Світла, яка ще в школі подобалася йому, але не відповідала взаємністю, а тут Саня піднявся, через що вона почала проявляти до нього дикий інтерес.

Чи варто говорити про те, що саме Саша був зіркою вечора? Він приїхав з дорогою камерою, знімав усіх на відео, а колишні однокласниці крутилися навколо нього. Чесно кажучи, він пів вечора не випускали рук свою камеру, а потім якось проговорився:

– Ось повернуся в Берлін так покажу друзям, як аборигени живуть (я так зрозуміла, що ті самі аборигени – це ми).

Щедро накритий довгий святковий стіл чомусь очолював Паша, який тепер перебуває при хорошій посаді – він замначальника податкової поліції в нашому місті. Мабуть, через це він весь вечір гордо сидів в самому центрі столу, оглядаючи всіх зверхньо. Кожен однокласник Пашки намагався взяти в нього номер телефону, а той роздавав його якось мляво і не дуже охоче.

Ні серйозний Паша, ні успішний Саша не дратували мене так сильно, як Вова, який вирішив, що має право обговорювати всіх колишніх однокласників (до речі, розмовляв він тільки про тих, хто з яких-небудь причин не зміг прийти на зустріч).

Вся справа в тому, що після закінчення школи Вова вступив до медичного інституту, успішно закінчив його і вдало влаштувався працювати в хірургію. Через роки він очолив відділення, чим дуже сильно пишається.

Чесно кажучи, я теж дуже пишаюся за Вову, але до сих пір не розумію, чому тоді він дозволив собі обговорювати життя колишніх однокласників, які не добилися таких же успіхів, як він. Вова встиг обговорити і Степана, який побував в місцях позбавлення волі, згадав двох колишніх однокласників, яких немає в живих, та ще й довго обговорював причини їх відходу.

Хочу сказати, що на зустрічі однокласників відзначилися не тільки чоловіки – жінки теж встигли показати себе не з кращого боку. Так, за вечір кілька однокласниць люто розпитували мене про особисте життя. Коли вони дізнавалися, що я ще не була одружена, все якось з жалем кивали і питали: “Так чого ж ти заміж не вийдеш?” Вас забула запитати!

Загалом, хочу сказати, що зустріч колишніх однокласників – це справжнє свято лицемірства. Я терпіти не можу, коли люди обговорюють один одного, а в цей вечір кожен вважав за потрібне поговорити про інших людей. Чесно кажучи, більше не ходжу на подібні заходи – вважаю за краще проводити час в іншій, більш приємній компанії.