Невістці набрид свекор, і вона вирішила від нього «позбутися». Але невинний вчинок 4-річного внука врятував діда
Ми набираємося мудрості протягом усього життя, але іноді забуваємо: діти сприймають не слова батьків, а їх вчинки. Якщо в сім’ї з турботою і увагою ставляться до стареньких, значить, вже дорослі спадкоємці будуть вести себе так само по відношенню до стареньких батьків.
Ніхто не знає, чи була ця історія в дійсності, але вона настільки повчальна, що хочеться нагадати її читачам.
У сім’ї, яка виховує чотирирічного хлопчика, проживав батько глави сімейства. З віком його хода стала хиткою, зір погіршився, а руки зрадницьки тремтіли, коли потрібно було щось віднести або взяти.
Під час прийому їжі він міг упустити тарілку або пролити молоко, що завжди дратувало невістку. Після чергового биття посуду подружжя обговорювали, що в цій ситуації робити. І вирішили, що необхідно виділити старенькому окреме місце для прийняття їжі, щоб він не дратував домочадців за обідом або вечерею.
У кутку вони поставили маленький столик, куди подавали їжу в дерев’яній мисці, щоб дід не міг її розбити.
Старий виглядав пригніченим, і часто можна було бачити, як по його очам течуть сльози. 4-річний хлопчик спостерігав цю ситуацію, але ніяк не міг допомогти дідусеві. Однак вийшло так, що саме він дав важливий урок власним батькам.
Онук став збирати шматочки дерева і склеювати їх між собою. Одного разу батьки застали його за цим заняттям і поцікавилися, чим він зайнятий. Той гордо пояснив, що робить дерев’яну миску.
Хлопчик продемонстрував свою роботу і пообіцяв татові і мамі, що буде з неї годувати їх, коли вони постаріють.
Батьки зрозуміли, що чинять нелюдяно по відношенню до літньої людини. Коли вони обговорювали слова сина, по щоках батька малюка котилися сльози. У той же вечір вони вирішили все виправити.
Усвідомивши, наскільки егоїстичний був їхній вчинок, син старого і його невістка накрили загальний стіл і проводили діда на почесне місце. Всі посміхалися і цікавилися, чи сподобалася йому їжа. З тих пір літній чоловік більше ніколи не сидів один в кутку.
Його не докоряли за випадково пролиту каву або зіпсовану скатертину. Це все здавалося дрібницею в порівнянні з тією любов’ю і турботою, яку всі в цій сім’ї дарували один одному. Можна з упевненістю сказати, що 4-річний малюк виросте і буде вдячним сином своїх батьків.