Жінка пустила хлопчика погрітися в магазин. Пізніше він повернувся, щоб віддячити

Жінка на ім’я Катерина працювала в продуктовому магазині. У літню пору її зміни тривали довше, ніж в зимову. Практично кожен день вона бачила, як неподалік від супермаркету сидів на парапеті хлопчисько-підліток.

Дитині на вигляд не було більше 12 років, він просив милостиню у перехожих. Хтось недбало кидав копійки, хтось зазвичай проходив повз, будуючи незадоволені гримаси.

В один із днів йшов дощ, було похмуро і холодно. Хлопчина знову сидів на тому ж місці і промокав, йому нічим було навіть накритися. Катерина здивувалася – навіть погані погодні умови не зупинили його.

Жінка з колегами вирішила покликати хлопчика всередину – погрітися. Нагодували, чаєм напоїли, запитали, як звуть. Гидливості не було – він не був схожий на типових злодійкуватих жeбpaків. Костя виявився на рідкість відкритим і привітним.

Хлопчик розповів, що виховує його старенька бабуся, батько пішов з сім’ї, а мама пoмepла в молодому віці. У Кості є старша сестра, але вона обзавелася своєю сім’єю і виїхала в інше місто. Зв’язку з нею практично немає.

Бабусиної пенсії ледь вистачає, щоб звести кінці з кінцями. Костя ще зовсім малий, але щиро хоче допомогти бабусі зайвою копійкою. На роботу такого молодика ніхто не візьме, виходу у нього немає – тільки просити милостиню у перехожих.

О 9 вечора магазин потрібно було закривати, жінкам не хотілося відпускати хлопця. До вечора він просидів в підсобці. А потім пішов додому.

Наступного дня і через день Кості не було – з якоїсь причини він більше не з’являвся біля парапету. Одного разу відразу після відкриття магазину хлопчина з’явився на порозі. В руках він тримав дві булочки, маленький пакет соку і упаковку насіння.

Костя привітався і простягнув свої гостинці Катерині:

– Я хочу вам віддячити за вашу доброту.

Сльози підкотили, в горлі застряг клубок. Кожен день в магазин приходить величезна кількість людей, більшість з яких не знає, що таке щира подяка.