Після того як Коля дізнався, що його дружина вагітна, вирішив повернути в дитбудинок дочку

Ліда вирішила, що, мабуть, Господь дає їй знак, що потрібно взяти дитину з дитячого будинку, раз своїх дітей з чоловіком Миколою завести не виходить. Жінка на той момент навіть не підозрювала, наскільки фатальним виявиться це рішення і як після цього зміниться її життя.

Ліда і Микола жили в шлюбі вісім років, але дітей ім Бог не давав. Обидвоє проходили мeдичнi обcтeження, але лікарі запевняли в тому, що чоловік і жінка абсолютно здорові. Ліда була на межі відчаю. Їй так хотілося пізнати радість материнства, але доля чомусь не була до неї прихильною.

Коля був досить замкнутим і небагатослівним, на відміну від Ліди, що відрізняється зайвою емоційністю. Зрозуміти, що на думці у Колі, не представлялося можливим. Спілкування у подружжя було здебільшого «одностороннім»: Ліда казала, що пропонує, а чоловік мовчки слухав і зазвичай погоджувався

Якось жінку осяяла думка, що необхідно взяти дитину з дитячого будинку. Вона вже змирилася з тим, що своїх дітей у неї не буде, але вирішила, що на те воля Божа.

Ліда обожнювала дітей і не ділила їх на «своїх» і «чужих». Вона була впевнена в тому, що полюбить дитину всім серцем і виховає, як рідну. Коли Ліда розповіла чоловікові про свою ідею, Коля насупився і боязко натякнув на ЕКО. Але дружина відразу відкинула цю ідею і сказала, що найкращий варіант – це усиновлення.

Зрештою, це відмінна можливість зробити добру справу і ощасливити хоча б одну дитину. В результаті чоловік дав добро.

Почалися пошуки. Спочатку Ліда хотіла долучити чоловіка, але той сказав, що довіряє її вибору і послався на зайнятість на роботі. Тоді разом з найкращою подругою Олею Ліда стала вивчати бази даних в інтернеті.

В результаті жінці сподобалися дві дівчинки і один хлопчик. Разом з подругою вони подзвонили в фонд, але виявилося, що одну дівчинку і хлопчика вже забрали у прийомну сім’ю. Залишилася одна маленька по імені Надя.

Кілька місяців йшов процес удочеріння. Потрібно було обійти масу інстанцій, зібрати величезну кількість різних довідок, документів. З усім цим Ліда впоралася сама, без допомоги чоловіка. Коля постійно пропадав на роботі. А потім раптово, коли всі документи були переоформлені і за законом Надя стала їхньою донькою, Ліда дізналася про те, що вагітна.

Радісною новиною вона поділилася з чоловіком. Той прийшов в дикий захват, після чого зазначив, що тепер потрібно повернути Надю назад. Ліда була в шоці від почутого. Вона сказала, що ніколи цього не зробить, що це не по-людськи, підло і низько. Зрештою, дитина не іграшка.

Надя була з неблагополучної сім’ї. Батьки злoвживaли cпиpтним, за дитиною не доглядали, тому органи опіки вилучили дитину. Надя була складно дитиною. Вона не йшла на контакт, часто просто мовчала і ховалася десь в шафі. Була відлюдною. По всій видимості, відбиток на психіку наклали ті умови, в яких раніше жила дівчинка.

Коля якось відразу не злюбив Надю, а коли дізнався про те, що народиться власна дитина, то і зовсім зненавидів. У сім’ї почалися часті сварки і скандали, щомісяця Ліда їхала на тиждень пожити у подруги.

Після народження сина Коля поставив дружині умову, мовляв, або я, або Надя. Ліда вибрала другий варіант.

Коля з доброї волі залишив дружині квартиру і машину, пішов ні з чим. Оскільки Надя є його законною дитиною, то тепер він платить аліменти на двох дітей. Навіть свого рідного сина Коля не провідує, щоб зайвий раз не зустрічатися з дружиною.

З моменту розлучення пройшло вже шість років. Ліда живе з дітьми, їй ніколи налагоджувати своє особисте життя, та й бажання особливого немає після гіркого минулого досвіду. Але про своє рішення вона не шкодує і вважає, що вчинила правильно, зробивши вибір на користь Наді.