Чоловік перестав допомагати по дому, а я відмовилася йому готувати: як ми мало не розлучилися через однієї фрази свекра

І навіщо я тільки запропонувала батькам чоловіка погостювати у нас ?! Звичайно, в цілому все пройшло нормально: вони приїхали не з порожніми руками, навезли продуктів, допомагали прибирати і готувати, ще перед від’їздом грошей дали.

Але ось один маленький момент зіпсував всю картину, та й подальше наше подружнє життя. Загалом, після вечері Микита, мій чоловік, за звичкою мив посуд. Побачивши це, свекор почав над ним жартувати і називати «каблуком». Працюючий глава сімейства не повинен займатися бабськими справами, сказав батько Микиті.

Чоловік напружився, звичайно, по самолюбству-то удар припав. Я не стала загострювати ситуацію і сама домила посуд і робила це, поки родичі гостювали у нас.

Але після їхнього від’їзду, Микита, якось змінився. Я приготувала вечерю і склала посуд в раковину, а після їжі додала туди вилки і тарілки. Як завжди, попросила чоловіка помити посуд, а я поки прибиранням займуся. А він мені типу «не чоловіча це справа» і навідріз відмовився допомагати!

Звичайно, я образилася і мало не розплакалася. На емоціях заявила йому:

– Добре, раз у нас тепер такі правила, я завтра звільнюся з роботи і стану домогосподаркою. Ти будеш мене утримувати, а я займатися жіночими справами.

– Жодних проблем! Звільняйся, – роздратовано відповів мені Микита.

Поки мила посуд, я трохи заспокоїлася. Подумала, навіщо йти з хорошої роботи? Мене все в ній влаштовує. Тоді у мене з’явилася інша ідея – провчити чоловіка.

На наступний день чоловіка чекала порожня сковорода, оскільки готувала я тільки для себе і вже повечеряла. На його питання з приводу їжі, вказала на холодильник. Там в контейнері залишалося трохи овочів, яйця і шматок бекону:

– Смачного! Тільки посуд за собою сам помиєш, інакше я його просто викину. Нагадаю тобі, дорогенький, я теж працюю і ввечері хочу відпочити, а не займатися домашніми справами. Так що половина цих справ тепер на тобі.

Мої слова його, мабуть, сильно зачепили, бо посуд так і залишився брудним. Я теж слово дотримала, відправивши його у відро для сміття. Через тиждень такої практики, в будинку почалася дефіцит посуду, чай доводилося пити вже з винних келихів.

Я вечеряла фруктами, чоловік харчувався в кафе. У вихідні я гостювала у своєї мами, а Микита задовольнявся піцою. До речі, коробки з-під неї я красиво складала в кутку, так як сміття він теж відмовлявся виносити. Тому у мене з’явилося індивідуальне відро для сміття, яке я регулярно спустошувала вранці, йдучи на роботу.

Минуло ще два тижні. Моя вечірня «фруктова дієта» дала свої результати – я помітно схудла. Зекономленим грошам швидко знайшлося застосування, я їх витратила на новий гардероб. І ось, йду я така додому, вся в піднесеному настрої з купою пакетів з модними обновками, не підозрюючи, який «сюрприз» мене чекає вдома.

Уже з порога я відчула запах смаженого м’яса, помітила чисто вимиті підлоги в коридорі. А ще якась жінка співала … Заходжу на кухню: Микита сидить задоволений перед вже спустошеною тарілкою і жадібно так поглядає на якусь особу, яка в досить відвертій сукні весело літала по моїй кухні! Коли чоловік мене помітив, не без задоволення сказав:

– Знайомся, це Тетяна – справжня фея на кухні. Тепер вона буде готувати для мене кілька разів в тиждень. За це я буду сам платити, а ось за прибирання доведеться доплачувати, звісно навпіл. Ще ось чек на новий посуд, який я купив.

Сказати, що я здивувалася – нічого не сказати. Але, зібравши всю волю в кулак, я поклала гроші і спокійно сказала:

– Таня, дякую за допомогу. Але в подальшому я ваших послуг не потребую. Ви можете прибирати половину квартири, а на своїй частині я сама буду порядки наводити. Можете розмежувати площу скотчем, мотузкою – чим хочете. Дорогенький, з приводу посуду, я можу собі дозволити купити те, що мені потрібно. Так що плати за нього сам. Приємного вам вечора!

Незважаючи на те, що зовні я здавалася спокійною, всередині у мене все тремтіло, а серце зрадливо швидко калатало. Всю ніч я переверталася, заснути так і не вийшло. Все думала про те, що наш шлюб вже тріщить по швах, а причина – банальне нерозуміння.

Кожен з нас добре заробляє, звісно, ми втомлюємося на роботі. Але чому я одна повинна займатися домашніми справами, якщо працюємо ми на рівних? І все ж почалося з одного дошкульного зауваження свекра.

Нехай чоловік робить, що хоче: обросте брудом або наймає хатню робітницю, але тільки без мене. Таке рішення мені нашіптувала образа. Прапор йому в руки і потяг назустріч.

Але думки мої продовжилися і наступного дня, аж до самих вихідних. Потім я прийняла рішення виїхати на зйомне житло ближче до роботи, і впевнено зібрала валізи.

– Куди їдеш? Надовго? – побачивши валізи, поцікавився майже вже колишній чоловік.

– Назавжди! – випалила я. – Щасти тобі в компанії з домробітницею. Мене не влаштовує те, що відбувається, тому я подаю на розлучення. Я не збираюся після роботи займатися домашніми справами і прибирати за тобою, поки ти лежиш перед телевізором. Це не справедливо!

Я теж працюю і теж втомлююся. Нагадаю тобі, що з самого початку ми домовлялися все робити разом. А якщо тебе тепер не влаштовує такий стан, можу побажати тобі тільки удачі в пошуку домашньої рабині.

Емоції зашкалювали: я не витримала і розридалася. Микита сів поруч зі мною і мовчав, мабуть, переварюючи почуте. Несподівано пролунав дзвінок – свекруха дзвонила по скайпу. Вона відразу помітила моє заплакане обличчя і посипалися запитання.

Нічого виразно я не могла відповісти, тому чоловік узяв ноутбук і розвернув до себе. Він спробував заспокоїти матір, що у нас типу все нормально. Тут картинка раптом почала змінюватися, мабуть свекруха перейшла на кухню. Побачене на задньому плані було сюрпризом для нас обох. Біля мийки стояв свекор і бадьоро мив посуд, щось при цьому весело наспівуючи.

Микита відпустив в його сторону такий же жарт, як свого часу зробив це батько. А він спокійно так заявляє, типу справжньому мужику ніхто не указ: хоче миє посуд, хоче – не миє.

Після цього ми довго розмовляли з чоловіком. Обидвоє визнали, що наламали дров. З цього дня все стало на свої місця, як це було до коментаря свекра. Але мене тепер мучить одне питання: чи зможу я знову довіряти своєму чоловікові, як раніше, на всі 100%?