Валентина зрозуміла, що даремно сиділа з онуками, коли дочка працювала в іншій країні
Кілька років тому Ольга потрапила під скорочення і почала шукати нову роботу. Пошуки успіхом не увінчалися. На свою проблему вона поскаржилася тітці Валентині: мовляв, чоловіку вистачає мізерної зарплати, він робити нічого не хоче, а сина-школяра треба якось піднімати, думати про його освіту, кар’єру, про майбутнє.
Тоді Валентина порадила Ользі відправлятися на заробітки в Італію.
– Моя дочка Лариса там вже не перший рік, заробляє хороші гроші. І у тебе вийде, – сказала родичка.
– Так грошей навіть на дорогу немає, – поскаржилася племінниця.
– Я тобі позичу, потім як-небудь повернеш, – відповіла тітка.
Так Ольга і зробила. Чоловіка залишила з дитиною, а сама поїхала за кордон. Тітці на свята передавала то гостинці, то гроші перераховувала на рахунок. Тому що від рідної доньки Лариси Валентина не дочекалася ні допомоги, ні подяки.
Онуки були ще маленькими, коли Лариса раптом вирішила податися на заробітки до Італії. Чоловіка Віталія вирішила взяти з собою, щоб він за цей час не знайшов собі іншу, дуже вже вона його ревнувала. Ну а дітей Лариса вирішила залишити на маму і тата. Син Вова ходив до першого класу. Дочка Маша повинна була піти в школу через рік.
«Радісну» новину Лариса повідомила мамі Валентині і фактично поставила її перед фактом. Валентина поскаржилася, що, мовляв, їм з дідом буде важко впоратися з двома маленькими дітьми, адже вони обидвоє ще працювали на той момент.
– Ну не немовлят ж залишаю, впораєтеся. Я буду гроші висилати, – сказала Лариса і пішла, залишивши дітей.
Так і залишилася Валентина з двома онуками і чоловіком. Діти часто хворіли, тому доводилося то відпрошуватися з роботи, то брати відгули. В результаті Валентину попросили написати заяву на звільнення за власним бажанням. Стали жити на зарплату чоловіка, грошей не вистачало.
Сусідка дорікала Валентину в слабохарактерності: мовляв, не треба було погоджуватися залишатися жити з онуками. Але що поробиш. Що зроблено те зроблено.
Коли Маша пішла в школу, стало ще гірше. Валентина скаржилася доньці, що треба то на ремонт класу здати, то форму купити, то ще щось. Загалом, в школі постійно якісь збори. Працює один батько, вже з ніг падає, трудиться в дві зміни. Просила прислати грошей.
– Ми тут на житло заробляємо, а не школу, – сказала, як відрізала Лариса.
Час минав, внуки вже стали дорослими. Валентина просила дочку повернутися додому. Уже все-таки і машину купили, і дві квартири, здають нерухомість в оренду і мають постійний пасивний дохід. Що ще потрібно?
Але Лариса сказала, що в рідні краї вони з Віталієм не збираються повертатися. В Італії краще, вже звикли.
Валентина по життю не дуже дбала про своє здоров’я. Якщо болить голова, приймала таблетки, знижується тиск – пила каву. А тут віднедавна здоров’я якось зовсім погіршилося, але Валентина думала, що все це магнітні бурі. На медичному обстеженні наполіг чоловік. З’ясувалося, що потрібна операція, і недешева.
Валентина відразу зателефонувала доньці. Та сказала, що зайвих грошей у них немає, потрібно ще з боргами розраховуватися.
– Мама, а чого ти грошей не відкладала, які я тобі висилала? – поцікавилася Лариса.
– Так це ж дитячі були, їх ледь на їжу онукам вистачало, не кажучи вже про одяг, – виправдовувалася Валентина.
– Значить, цукерок потрібно було менше купувати, – безапеляційно відповіла дочка матері.
– Тепер я нічим не можу допомогти.
Валентина дуже засмутилася. Самопочуття погіршилося. Потай її чоловік подзвонив племінниці, пояснив ситуацію. Та, не роздумуючи, відразу купила квиток, прилетіла і оплатила тітці операцію.
Операція пройшла успішно, Валентина пішла на поправку. Тільки тоді чоловік сказав їй, хто став їх «спонсором».