Бабусі набридло, що дочка щоранку привозить їй онуків. Одного разу вона не відкрила двері і стала спостерігати, що буде далі

Ользі Олексіївні було за шістдесят. На жаль, вона не належала до тих пенсіонерок-живчиків, які випромінюють неймовірну активність, енергійність і говорять про те, що життя на пенсії тільки починається.

Стан здоров’я Ольги Олексіївни залишав бажати кращого. А тут ще й онуки, які постійно виводили бабусю зі стану емоційної рівноваги.

У Ольги Олексіївни була доросла дочка Наташа. Вона вийшла заміж і народила двох хлопчиків, одному з яких виповнилося три, а іншому чотири роки. Разом з чоловіком вони змушені були працювати відразу на декількох роботах, щоб прогодувати себе і дітей. Але грошей все одно не вистачало, тому чоловік і жінка встигли набрати кредитів.

І ось своїх дітей Наташа благополучно щодня відвозила літній мамі. Своє рішення вона аргументувала тим, що вони з чоловіком живуть бідно, не мають фінансової можливості найняти няню. Брати хлопчиків на роботу, звісно, теж не варіант.

Ну а Ользі Олексіївні, мовляв, хіба важко посидіти з онуками, допомогти таким чином молодій сім’ї? Адже все одно ніде не працює, вдома сидить. По крайній мірі, так заявляла дочка.

Ольга Олексіївна намагалася донести до Наташі, що хлопчаки дуже непосидючі, галасливі, гіперактивні. Бабусю вони не слухають, за ними потрібне око та око. Літня жінка, в силу свого віку і обмеженої мобільності, впоратися з онуками не може. Від їх постійних хуліганських витівок у неї підвищується тиск, погіршується самопочуття.

Хлопчаки справді були дуже неслухняними. Одного разу Наташа вирішила відвести їх в дитячий садок. Мало того, що вони день ходять – день хворіють, так ще й примудрилися поламати в садку стелаж і якісь іграшки.

Вихователька обурилася і попросила батьків більше не приводити в сад дітей, пославшись на те, що вона не в змозі приділяти їм всю увагу, а вони творять таке, що до нещасного випадку недалеко.

І ось після цього випадку щоранку Наташа перед роботою стала завозити хлопчаків до Ольги Олексіївни. Підніметься на ліфті, подзвонить в дзвоник, дочекається, поки мама відкриє двері, “вручить” онуків і поїде по своїх справах. А бабусі доводиться сидіти з онуками мінімум до одинадцятої години вечора. А потім на наступний ранок годині о сьомій вони вже тут як тут.

Одного разу бабуся не витримала і вирішила не відкривати двері, коли вранці за традицією дочка приїхала з онуками.

Ольга Олексіївна стала спостерігати, що ж буде відбуватися далі. А далі Наташа почекала з хвилину, залишила дітей під дверима, сама зайшла в ліфт і поїхала. Бабуся почекала з п’ять хвилин в надії, що дочка повернеться, а потім не витримала, відкрила двері і впустила дітей.