Чому бабуся з дідом ділять онучок? Одній дорогу ляльку дарують, а другій ні
Я заміжня вже десять років, на Іванка свого намилуватися не можу. Благополучний шлюб, двоє діточок. Старшому вже 9 виповнилося, Насті днями 6.
Дівер одружився півроку тому, але його дочки стільки ж, скільки і Настюшці. Доньку дружини він не ображає, усиновив. Батьки не обурювалися.
З ними взагалі легко підтримувати хороші відносини, особливо, якщо трохи стежити за дистанцією. Живемо ми окремо, в наш сімейний уклад вони влізти не можуть. Дрібні конфлікти я згладжую, докори свекрухи терплю мовчки, киваю і роблю, як скаже, чи як мені треба. Залежить від важливості.
Хоче, щоб я чоловікові вранці сніданок готувала – кивну і забуду, він вранці не снідає ніколи. Хоче, щоб я частіше дзвонила – подзвоню пару раз, потім їй самій набридне. В такому дусі живемо.
Кілька днів тому свекруха зателефонувала: забере з собою Настю з Колею, піде по магазинах з онуками. У планах вибрати новорічні подарунки. Прийомна донька брата чоловіка вже у неї, чекають наших.
Дітлахи нам вже натякнули, що хочуть на новий рік, листи Миколаю давно написані, і “ним” же прочитані. Але раз свекруха хоче їх чимось побалувати, хто я, щоб заперечувати?
Вирушили. До вечора поїхали ми з чоловіком їх забирати.
Двоюрідна сестричка грала з лялькою, в точності з тієї, яку Настя хотіла. А сама Настя явно щойно плакала, але обличчя тримала. Коля не випускав її руку і був якимось на рідкість ласкавим з нею.
Свекруха ж була в сказі. З порога початку мені вимовляти, що дітей потрібно виховувати, а то забаганки у них такі, що на пенсію не розгуляєшся. Я розгубилася: Анні ж купили таку ляльку, а Насті чомусь ні. Ну обійшлися б тістечками в кафе, навіщо ж тоді так витрачатися? Адже ніхто і не вимагав.
Коля ж твердив одне: у нього все є, йому подарунок не потрібен, нехай на ці гроші Насті ляльку куплять. Тому бабуся розсердилася, що внуки такі і в виховних цілях купила омріяну Настіну ляльку не їй, хоча Аня взагалі хотіла акварельні фарби.
– Заляпає в будинку все, – постановила бабуся і купила їй ляльку.
Чоловік мій закипів:
– Де логіка, мама?
А логіка, сину, в тому, що не так уже й у мене багато грошей, треба було заздалегідь дати, коли я їх за подарунками повела. У мене на такі дорогі подарунки на всіх грошей немає. Але з новою невісткою я сваритися не можу, що свати подумають? Ну а ви свої.
Ось так виявилося, бабусі все одно, що подумають рідні внуки, адже такі історії запам’ятовуються на роки. Одним махом вона образила власних онуків та ще й з новою дівчинкою їх посварила. І тій, до речі, теж зіпсувала настрій, адже Аня нічого дорогого не вимагала, ну скільки там ті фарби коштували?