Рідну маму на весілля не запросив, і навіть перестав відповідати на її дзвінки

З грошима у Світлани завжди було складно. Сама ростила сина і дочку, отримуючи нерегулярні аліменти-подачки від чоловіка, який пішов, коли діти тільки почали ходити в дитячий садок.

Щоб простіше було йти від належних виплат, почав кружляти по країні, працюючи то на будівництвах-шабашках, то в сумнівних рибальських організаціях, де гроші платили виключно в конвертах, а працевлаштування полягало в усній домовленості з «бугром».

Проте, з’явившись в рідному місті, коли дочці було вже 22, а синові – 21, він приїхав з подарунками, як ні в чому не бувало, і поводив себе так, ніби прожив всі ці роки з ними. Сім’я прийняла його стримано, тим більше, що у батька вже давно була інша дружина.

Дізнавшись, що син одружується, батько розчулився, і пообіцяв оплатити ресторан. Той, зрадівши такій несподіваній допомозі, запросив їх на весілля, на що батько відповів, мовляв, само собою зрозуміло.

Світлана з тривогою слухала їхню розмову, ніби передчуваючи недобре. Так і сталося. Коли батько пішов, син звернувся до неї з проханням розрахуватися за замовлене нареченою плаття і дати гроші на обручки. Коли з’ясувалася сума, необхідна для цього, Світлана охнула:

– Синку, та звідки ж у мене такі гроші? Ти ж знаєш, як ми живемо!

– Знаю, все життя копійки рахуємо! Батько он – сам запропонував на ресторан дати, а ти не можеш навіть на плаття з кільцями нашкребти! Знайду, де-небудь, не ганьбити себе ж перед нареченою!

Гроші він дійсно знайшов – половину позичив у батька, а решту суми взяв у кредит, розраховуючи погасити борги за рахунок подарованих на весілля конвертів.

Мати він на весілля не запросив, і навіть перестав відповідати на її дзвінки. Не прийшла на «веселощі» і його сестра, вражена такою поведінкою брата, в одну мить забув всі ті роки, які віддала йому мама …