Мій чоловік не хоче тещу мамою називати! Одного разу Ніна повернулася додому і побачила маму на кухні – вона плакала
У нас прийнято називати батьків нареченого / нареченої мамою і татом відразу після весілля. Хтось легко на це вирішується, комусь важко переступити через свої принципи.
Сучасні батьки вже і не сильно зациклюються на тому, щоб їх так називали. Комусь подобається, щоб по-батькові зверталися, а комусь – без. Але якщо теща налаштована категорично, то краще здатися.
Ніна з Дімою стали жити на орендованій квартирі після одруження. Господиня нерухомості виявилася ще тією штучкою. Вона приходила без дозволу, роздавала вказівки, перевіряла прибрано чи. Будь-які претензії жінка пропускала повз вуха.
Через місяць молодята вирішили шукати інше житло. Пошуки не давали ніяких результатів – або дорого, або далеко.
Батьки Ніни запропонували переїхати до них на час, тому парочка швидко зібрала валізи і помчала до родичів. Така ідея їм навіть сподобалася, адже Дімі було важко самому забезпечувати сім’ю, так як оренда тягнула багато грошей. Дружина його ще вчилася, навіть стипендії не отримувала.
Перший час жили дружно. Ось тільки тещу не влаштовувало, що зять до неї неправильно звертається. Ви і ви – ні разу мамою не назвав. Тестеві було все одно, тільки б його ніхто не чіпав зайвий раз.
Про свою образу теща не розповідала зятю, тільки доньці всі вуха проїла. Прямо до сліз бідну дівчину своїми докорами доводила. Звісно, Ніна виявляла своє невдоволення чоловікові, і вони сварилися.
Чому він не називає тещу мамою, Діма сам не знав. Незручно було чи що. Конфлікти за конфліктами, почала загострюватися обстановка.
Ніна свекруху відразу після весілля почала мамою називати. А свекра – татом. Це ще більше розчарувало маму нареченої. Відносини через цю причину перетворювалися в натягнуті.
Минув рік. Ніна закінчила інститут і влаштувалася на роботу. Раптом вагітність, ще й двійня. Уже й сенсу переїжджати немає, вирішили залишитися у батьків.
Теща вийшла на пенсію, зможе з онуками няньчитися. Та й батькові Ніни до виходу на пенсію залишалося всього нічого. Після народження близнюків тесть гуляв з коляскою цілими днями, а теща годувала їх з пляшечки, щоб молоді батьки відпочивали. Прокинулися – вже і сніданок на столі. Казка, а не життя.
Діма працював цілий день, а потім міг з дружиною фільм подивитися або в кафе сходити. Помічники робили все для благополуччя новоспеченої сім’ї. Але зять і раніше викав тещі. Свекруха майже не приїжджала, в їхній родині свої турботи і проблеми. Сватів хвалили, а толку з словесної похвали?
Але ось прийшла біда в сім’ю – Діма ногу зламав. Перелом був настільки складним, що була потрібна операція. Крім цього, ще треба було оплачувати дорогу реабілітацію.
За ним доглядала дружина, адже теща за онуками доглядала. Батьки тільки дзвонили, а ось прийти до сина можливості не знайшли. Після операції засів мужик вдома, а ось Ніні запропонували іншу роботу з хорошою зарплатою і перспективою кар’єрного росту. На сімейній раді вирішили, що вона погоджується, а дітьми будуть займатися інші родичі.
Зятя теж залучили до батьківських обов’язків, руки то у нього не зламані. Він міг і книжку почитати, і на руках малюка потримати, і погодувати. Спільні будні зблизили Діму з тещею. Він захоплювався здібностями родички, яка готувала смачно, шанобливо до нього ставилася, ще й співрозмовником цікавим виявилася.
Одного разу Ніна повернулася додому і побачила маму на кухні – вона плакала. Вона злякалася, подумала щось трапилося.
– Мама, що сталося? – запитала вона.
– Так це сльози радості! Він мене мамою назвав.
Останнім часом вона навіть забула про це. А тут він взяв і звернувся до неї “мама”. Зворушило серце, сльози самі по собі котилися з очей.
Перший день народження діток святкували на дачі. Вони вже самі ходили, а разом з ними перші кроки робив Дмитро. Теща йому і милиці подавала, і за руку тримала – справжня опора. Батько смажив шашлики, а Ніна накривала на стіл. Святкували, веселилися, говорили тости – казкова атмосфера.
Коли справа дійшла до Діми, всі думали, що він почне хлопцям здоров’я бажати, але він підняв келих і голосно сказав:
– За маму! За тещу!
Так, йому знадобилося багато часу, щоб назвати родичку мамою, але він вклав в це слово зміст. Теща розуміла, що це не чергова фраза, а прояв любові і поваги. Щасливі сльози знову покотилися з її очей.