Я часто допомагав продуктами одній жінці. Як вона мене за все «віддячила». Досі в себе прийти не можу

Мене звати Андрій. Я працюю в хорошій фірмі і отримую хорошу зарплату. Недалеко від моєї роботи є один дуже великий супермаркет. Я там завжди покупки роблю.

В останній місяць там біля дверей постійно стала сидіти одна жінка. Вона просила милостиню, хоча була одягнена досить пристойно, але у неї були дуже сумні очі. Сиділа вона не кожен день, а десь раз в два дні.

Вона мені чимось нагадувала мою тітку, яка пoмepла п’ять років тому. Ось я і вирішив їй допомогти: почав купувати їй продукти. Спочатку я підходив до неї і запитував, які продукти їй треба. Вона ніколи не замовляла делікатесів, а просила купити їй самі звичайні продукти: рис, макарони, тушонку або які-небудь рибні консерви.

Я купував продукти собі і купував те, що замовляла ця жінка. Грошей я їй ніколи не давав, а віддавав пакет з продуктами.

Одного разу я підійшов до неї і запитав, що мені їй купити, щоб продуктів вистачило на тиждень, і вона не сиділа тут так часто.

Вона перерахувала необхідні продукти, і я пішов в магазин. Все купив, сума вийшла досить пристойна. Але там було все тільки найнеобхідніше.

На наступний день я після роботи знову заїхав в магазин і дуже здивувався: ця жінка знову сиділа біля дверей магазину.

Я не витримав і підійшов до неї. запитав:

– А що ж ви знову тут робите? Я ж вам вчора продуктів купив на цілий тиждень!

– Пішов геть звідси, жирний!

Я просто застиг на місці, коли це почув. Я навіть не захотів заходити в магазин. Я просто розвернувся, пішов на стоянку, сів в машину і поїхав додому.

Вдома я довго в себе прийти не міг. Я просто не міг зрозуміти: як же так можна було відповісти людині, яка так допомагала? Як? А як же проста людська вдячність? А як же совість? Невже для деяких людей таких простих речей просто не існує?