Дівчино, купіть мені картоплі, я 4 доби без їжі, – пристойно одягнений чоловік звернувся до мене в черзі в магазин

У мене від подиву щелепа відвисла. Шахраї, звичайно, бувають різними, більшість виглядає пристойно. Потрібно ж втертися в довіру. Але прохання звучало настільки абсурдно …

Картопля!

Може бути і правда в біду людина потрапила?

Він тверезий, алкоголем не пахло. Просив не чвертку. А головне – не грошей, а прямо продуктів. Найпростіших: картоплю, макарони.

Я збиралася з думками, розуміла: з кожним може щось статися, а я від пакета картоплі не збіднію точно. Сказала:

– Ходімо.

Склала йому в кошик картоплю і упаковку макаронів, він розповідав про оплату орендованого житла. Довелося переїхати, не розрахував бюджет, залишився без роботи. Гроші обіцяв повернути, як тільки з’являться.

Я складала в кошик курку, печиво. Хліб поклала з молоком. Віддала йому покупки, чоловік дякував щиро. Видно було, що соромно людині, що він зворушений.

Я підказала, що в соцзахист безробітним видають пакети з продуктами, і чому б не прогулятися туди? Зайвим не буде. На тому і розійшлися.

Цей випадок я згадала, коли ми засиділися з подружками на дні народження одної з нас. І дівчата немов сказилися. Чого я тільки не почула про себе!

– що лoxyшкa я довірлива;

– що гроші мені дівати нікуди, краще б зайву пляшку вина принесла на вечірку;

– що допомагати можна тільки хворим дітям або стареньким. А мужик зобов’язаний заробляти сам, а не клянчити по магазинам їжу;

– що чоловік, якщо дізнається, перестане грошей давати, щоб не спонсорувала всяких;

Підозрювали навіть, що мужик намагався до мене підкотити таким дивним способом.

І що можна так раз десять підійти до когось і взагалі не купувати продукти місяць.

Настрій був зіпсований. Виправдовуватися мені не хотілося, але і продовжувати посиденьки теж бажання пропало. Шахраїв багато, але розводити когось на картоплю дивно.