“Ніколи не повертайся до колишньої дружини, вона ніколи не зміниться” – говорили мені всі друзі. Але я вирішив повернутися, розповідаю, що з цього всього вийшло

У той час, коли я ще був підлітком, то випадково підслухав розмову своєї мами і її сестри. Вони тоді обговорювали одного з наших родичів, який розлучився з дружиною, а потім через деякий час повернувся до неї.

Дискусія була досить напруженою, приправлена ​​не надто втішними висловлюваннями на його адресу: «Ну треба ж пощастило дурневі в одну річку двічі вступити, адже його дружина, як була cтepвoм, так і залишилася, тільки cтepвoзнicть її тепер просто зашкалює. А цей дурень, тільки в божеський вид себе привів, з aлкoгoлeм зав’язав, і знову в подружнє життя, як у вир кинувся ».

Мені звичайно було смішно, але я в їхні розмови не влазив, так як вони мене абсолютно не стосувалися. Хіба міг я тоді припустити, що мене чекає така ж доля.

Я одружився в двадцять вісім років. Вона вразила мене своєю легкістю на підйом, діловитістю і залізною хваткою. У той час у мене вже був власний автомобіль, а жили ми на квартирі її тітки. Через деякий час до мене дійшло, що вона вважає, що всі блага цього світу тільки їй покладаються, а я був просто безкоштовним додатком до царівни.

На початку нашого сімейного життя я був її безкоштовним таксі, але потім вона обзавелася власними правами, і моя машина перейшла до неї. Вся її зарплата належала тільки їй, а з моєї – складалася наша сімейна казна.

Я вирішив з нею розлучитися, а вона виявилася вагітною. Дитина у нас з’явилася, коли їй було тридцять один, про aбopт не було й мови. Поки вона ходила вагітною, то повністю підім’яла мене під себе, мені доводилося терпіти всі її витівки, так як я був впевнений, що це гормональне і через дев’ять місяців все налагодиться.

Я їй тоді сказав: «Я тебе терплю дев’ять місяців, а потім тільки спробуй мені закричати або полізти битися. Після пологів будеш як всі і не потрібно потім прикриватися післяпологовою депресію і іншим маренням! »

Після пологів, поки дочку гpyдьми годувала, вона стала спокійнішою, навіть незвично було, але після того, як на півроку дитину перевели на суміші, вона знову злетіла з котушок з подвоєною силою.

Вона навіть не звертала уваги на те, що донька спить і весь час верещала. Вона частенько кидалася на мене, коли я був повернений до неї спиною. Вона розуміла, що я не можу їй відповісти і осміліла.

Я неодноразово просив тещу, щоб вона вгамувала дочку, так як боявся, що не стримаюся. Однак мати за доньку стояла горою. Якось під час чергового скандалу, який супроводжувався наскоками на мене, я акуратно поклав її на ліжко, щоб вона трохи охолола. Так вже через півгодини вся її рідня знала про те, що я її жорстоко пoбив.

Після її дзвінка до нас заявився її братик, хотів поставити мене на місце, але подивився на сестру і не виявивши на ній слідів пoбoїв, розвернувся і пішов зі словами: «Самі розберетеся!»

Після цього, її рідня мене стала вважати чудовиськом. Тут дружина моя посмілішала, крильця під розправила і стала нахабна, як танк. Вона почала мене не пускати на полювання і дружні посиденьки. Її заборони ставали причиною ще більших скандалів.

Якось у мене нерви здали я взяв машину і поїхав з товаришами на полювання. Так вона мені тут же стала дзвонити і кричати в трубку, мовляв як я посмів взяти її машину без попиту. У мене був шок!

Мої друзі також були в шоці і почали питати, як я її терплю? Потім запитали, чому я з нею не розлучуся, адже простіше платити аліменти, ніж це все терпіти, так як жити в таких нервуваннях не зможе жодна нормальна людина. Приїхав я тоді з риболовлі, зібрав речі і пішов з сім’ї.

Мені спочатку здалося, що вона була навіть рада тому, що я пішов, але під час суду вона то ридала, то скандали влаштовувала. Після того, як нас розвели дружина вже через кілька тижнів почала дзвонити і просити, щоб я повернувся в сім’ю, обіцяла змінитися і перестати мене дошкуляти.

Розповідала, що донечка за мною сильно сумує, що вона одумалася і жити без мене не хоче. Пізніше її рідня підключилася і почала підспівувати їй. Один її брат сказав: «Твоя звичайно справа, але тільки пам’ятай про те, що жінки не змінюються, а якщо повернешся, то буде тільки гірше!» Саме його слова мене стримували спочатку, але потім я не витримав і здався.

Щасливий я був після повернення всього кілька місяців, але вже після того, як я один раз затримався на роботі все почалося з подвоєною силою. Першу істерику я витримав без будь-яких докорів, однак моєму терпінню прийшов кінець після того, як вона відібрала ключі від автомобіля.

Посилювало сварки ще й те, що приходиш з роботи, а вдома бардак, і вона в інтернеті сидить, навіть їсти нічого.

Тут у мене нерви остаточно здали, я зібрав речі і пішов. І цього разу вже назавжди!