Мама на мене ображається: чому це я свекруху люблю більше, ніж її

Нещодавно ми з чоловіком запланували на вихідних поїздку в магазин. З нами повинна була поїхати свекруха. Про цю поїздку ми домовилися за тиждень. А тут ввечері в п’ятницю дзвонить мені моя мама і просить відвезти її в село до двоюрідної сестри. Я сказала мамі, що можу це зробити тільки після обіду, тому що до обіду я буду зайнята.

– Що це означає? Мені треба, щоб ти мене з ранку відвезла! Відклади свої справи на потім!

– Не можу. Ми з чоловіком та свекрухою будемо їхати в магазин за покупками. Це було заплановано ще тиждень тому.

– Ну і добре! Тоді я теж з вами поїду. Мені теж треба щось купити!

Я погодилася. По дорозі в магазин ми заїхали за свекрухою, потім за моєю мамою. Всю дорогу мама розмовляла, не замовкаючи ні на хвилину. У мене від її балаканини голова навіть розболілася.

У магазині Валера пішов зі своєю мамою робити покупки, а я – пішла зі своєю мамою.

Мама стала купувати собі дуже дорогі продукти. Чоловік сказав, що вони вже йдуть до каси і чекатимуть мене і мою маму на парковці. Моя мама відразу ж теж побігла на касу і зайняла чергу за моїм чоловіком.

Свекруха розплатилася за свої покупки і чоловік забрав її пакети. А тут моя мама і каже:

– Нас почекайте. Навіщо ми будемо два візки котити? Давайте все в один загрузим!

– Але ж ми можемо пакети переплутати.

– Добре, я візьму інші пакети.

Касир почав пробивати все, що купила моя мама, а вона почала складати все в пакети. Сума вийшла дуже навіть пристойна. А тут раптом мама заявляє, що вона забула гаманець вдома і просить мене за все заплатити. Мовляв, потім вона мені гроші віддасть.

Але я ж нічого не збиралася купувати, тому у мене в гаманці було дуже мало грошей. А Валера взагалі гаманець не брав.

Я сказала про це матері. А вона мені і говорить:

– А що у тебе кредитки з собою хіба немає? Розплатися нею! Які проблеми? Я не зрозумію!

У мене не було з собою цієї картки. Виручила нас свекруха. Вона заплатила за все, що купила моя мати.

– Вибачте, що так вийшло. Я вам все віддам! ​​- сказала моя мама моїй свекрусі.

– Я в тому навіть не сумніваюся! Ось прямо зараз і віддасте. Ми ж все одно повз ваший будинок спочатку їхати будемо. Валера допоможе вам покупки до будинку донести, а ви йому якраз гроші і віддасте.

– Та що ви, не треба мене чекати! Час втрачати. Я вам краще гроші потім віддам!

– Та нічого страшного. Десять хвилин нічого не вирішують! – заспокоїла мою маму свекруха.

Було видно, що мама була дуже незадоволена. Вона сподівалася, що їй не доведеться взагалі ці гроші повертати. Вона сподівалася, що свекруха з часом забуде про борг.

Але свекруха моя – жінка дуже розумна і нікому не дозволить себе обманювати. Неможливо це і моїй мамі. Довелося їй віддати всі гроші за покупки.

Коли ми приїхали до свекрухи, то Валера допоміг їй віднести покупки додому. Повернувся він з великою шоколадкою і тортиком.

– Ця нам від мами. Вона ще й грошей дала нам на бензин.

А ввечері мені подзвонила моя мама. Вона була дуже ображена тим, що сталося вдень. Виявляється, вона віддала всі гроші, які у неї були. А до пенсії їй треба було ще жити два тижні. А про що ж тоді вона думала в магазині, коли купувала такі дорогі продукти?

Мама звинуватила мене в тому, що я дуже погана дочка і навіть не заплатила за неї в магазині.

Вона зажадала, щоб я дала їй грошей життя. Я їй відмовила. Вона дуже на мене образилася і кинула трубку. А свекруха теж подзвонила ввечері. Вона ще раз подякувала нам за те, що ми допомогли їй з покупками. А потім запросила нас в гості на пиріжки.

Чи варто ще пояснювати: чому я люблю свекруху більше, ніж свою матір або це і так вже зрозуміло?