Вирішили допомогти однокласниці моєї дочки з бідної сім’ї. Привезли їм допомогу додому, а у них такий бруд і бардак, що ми просто втекли

У минулому році в класі моєї дочки з’явилася новенька. Назвемо її вигаданим ім’ям Аліна. У той день, коли прийшла Аліна, сусідка по парті у моєї дочки захворіла і тому новеньку посадили до неї.

Увечері дочка попросила нас переговорити з вчителькою і відсадити її подалі від Аліни. Ми здивувалися, бо наша дочка любить нові знайомства і новеньких.

Справа в тому, що від дівчинки сильно і неприємно пахло немитим тiлoм і брудними речами.

Ми навели cправки у вчителя і виявилося, що Аліна з сім’ї незаможних людей. Там троє дітей, яких тягне самотня мама.

Вони часто сидять на одній картоплі і макаронах, доношують чужий одяг і давно не знають, що таке похід в кіно або нові іграшки. Загалом, все сумно.

Ми вирішили допомогти цій сім’ї, а за одне показати хороший приклад дочці. Для цього зібрали пару сумок речей, домовилися про зустріч і поїхали до них в гості. По дорозі купили тортик, щоб «не з порожніми руками». Але це було великою помилкою.

Як тільки я переступив поріг цього будинку, всі аромати сміттєзвалища різко шибанули прямо в ніс. Захотілося тут же втекти, але зрадницький торт натякав на тривале перебування в цьому свинарнику. По-іншому я сказати ніяк не можу.

Уявіть таку картину. Всі речі, які повинні були лежати в шафах рівномірним шаром лежали на дивані, столах, стільцях і навіть на підлозі. Там було все: одяг, взуття, брудний посуд, книги, якісь газети, шкарпетки, зламані іграшки і тд.

На підлозі лежав старий порваний і брудний лінолеум. На стінах шматками звисали відірвані вицвілі шпалери. На дивані лежала стара брудна постільна білизна. Вони знали про наш приїзд, але ніхто навіть пальцем не поворухнув, щоб навести порядок.

Більш того ні мати, ні діти не соромилися обстановки. Неначе це було в порядку речей. Мабуть по моєму обличчю було зрозуміло, що я шокований побаченим. Господиня почала мляво вибачатися:

– Ви вже пробачте за безлад, я одна дітей тягну. Зарплата маленька, постійно на роботі, ось і не встигаю стежити за порядком. Спасибі, вам за речі, але вони нам не потрібні. Ви краще дайте грошей.

Я віддав жінці торт і, пославшись на термінові справи вискочив на вулицю.

Розумію, судити інших остання справа, але прикривати елементарний бардак відсутністю грошей за гранню мого розуміння. Як маленька зарплата заважає їй помити підлогу, попрати і зашити шкарпетки, вимити голову собі і дітям?