Племінниця оселилася у мене на час навчання. А через 5 років зажадала зарплату

Я прихистила племінницю в своєму будинку. Чоловіка і дітей у мене немає, тому життя з племінницею повинно було позбавити мене від самотності. Аня вирішила вчитися у нас в місті, вона довго вмовляла маму, щоб та дозволила їй виїхати з села. Я думала про те, що удвох нам буде веселіше.

Жили ми з Анею душа в душу. Вона до мене ставилася як до старшої сестри – просила у мене порад та ділилася своїми романтичними переживаннями. Всю роботу по дому племінниця виконувала сама, і це було повністю її рішення.

Вдома завжди було чисто, а в холодильнику стояла смачна їжа. Я дивувалася, звідки у неї стільки сил?

“Навчанню треба час приділяти, а не Попелюшкою підробляти”, – сказала я їй. А вона у відповідь засміялася і сказала, що їй не важко. Але попереду мене чекали неприємності.

Ідилія закінчилася, коли Аня завершила своє навчання. За нею приїхала мати, яка повідомила мені, що вони не просили, щоб Аня безкоштовно пожила у мене. Їх невисловлене ​​прохання полягало в тому, щоб Аня у мене працювала! Вони навіть зробили мені знижку як свою родичку.

Навчання закінчилося, і я повинна віддати племінниці зарплату за п’ять років. У них навіть зошити з розрахунками були. Я була шокована заявою своїх нахабних родичок. Скромно опустивши очі, племінниця заявила мені, що планує купити будиночок і завести власне господарство. Вона навіть запропонувала мені віддати в заставу квартиру, щоб розплатитися по рахунках.

Рішення проблеми – Давайте підрахуємо! – злісно сказала я. – Кімната коштує тисячу на місяць. На додаток до цього я платила за продукти, які Аня теж їла. Якщо ми підрахуємо мої витрати за весь цей час і додамо до них орендну плату, то ви мені ще винні мені залишитеся. Але, оскільки у вас немає грошей, я прощаю вам борг за умови, що більше ніколи вас не побачу.

– Про оренду треба було відразу домовлятися! – тупнула ногою сестра.

– А ти мене попередила, що твоя дочка до мене прибиральницею наймається? Я б її на поріг не пустила, якби знала про це. Нехай би вона квартиру знімала або в гуртожитку жила, – заперечила я.

– Я попереджала! Відразу сказала, що Аня буде тобі допомагати. – Все, балаган закінчився. Не хочу вас бачити! – я вказала пальцем на двері.

У мене немає бажання спілкуватися з цими людьми, тому що вони вчинили підло по відношенню до мене.