Я йду. Я втомилася жити чужим життям з одного лише почуття обовязку, – сказала Олена чоловікові. На календарі було 31 грудня …
Цілий день Олена була на кухні. Салати, гаряче, нарізки, холодець. Торт вона спекла ще напередодні, зараз тільки прикрасила його. Багатогодинне стояння на кухні вимотало жінку до межі.
Коли нарешті стіл в кімнаті був сервірований, вона зняла ненависний фартух, домашній костюм, переодяглася в джинси і зручну кофту і дістала сумку з речами, яку зібрала ще кілька днів тому …
Чоловік, виконавши з ранку подружній обов’язок – виніс сміття, посидів в кабінеті з паперами. Олена за багато років спільного життя звикла бачити його за роботою. Власне, це єдине, що дійсно цікавило Костянтина. Не від світу цього – сказали б про такого раніше. Для нього існувала тільки робота. Про те, що існує ще й Олена, він згадував тільки тоді, коли відчував почуття голоду.
Відкривши двері в кабінет, Олена сказала:
– Костя, я йду.
Чоловік, навіть не глянувши на неї, пробурмотів:
– Добре-добре, ти тільки недовго. Я вже закінчую, за стіл будемо сідати.
Олена стомлено промовила:
– Ти не зрозумів, Костя. Я назавжди йду. Зовсім. Я втомилася жити чужим життям з одного тільки почуття обов’язку. Дівчата виросли, у них свої сім’ї. Я свою обіцянку стримала. Більше мене тут ніщо не утримує, – вона прикрила двері кабінету і пішла в коридор.
Костя вийшов за нею, спробував щось сказати. Але Олена перебила його:
– Стіл накритий. Гаряче в духовці. Бажаю тобі всього найкращого в наступаючому році.
Вона вийшла з квартири. На календарі було 31 грудня, сьома вечора…
Олена народилася в сім’ї, де вже росла одна дочка. Аліса була білявим ангелом – так її називали всі навколо. Батьки обожнювали свою дівчинку, в якої все було ідеально: зовнішність, характер, здібності. Аліса була практично безпроблемною дитиною.
Вона ніколи не вела себе погано або зухвало, знаходила собі тихі і гарні захоплення: вишивала бісером, малювала, фотографувала. І народження ще однієї дочки абсолютно не входило в плани подружжя …
Однак, коли Алісі виповнилося дев’ять років, Раїса Аскольдівна з жахом зрозуміла, що знову вагітна … Її чоловік в таємниці сподівався на народження спадкоємця, однозначно заборонив дружині і думати про aбopт. Так на світ з’явилася Олена …
Оскільки вона не була хлопчиком, то не могла бути цікава своєму батькові. Втім, глава сімейства пiшoв з життя, коли молодша дочка перебувала ще в ніжному віці – він був значно старший за Раїсу Аскольдівну. А та в свою чергу спочатку не хотіла більше дітей, крім ненаглядної Аліси.
Так і стала Олена кимось на кшталт нахлібниці в рідній сім’ї. І тільки старша сестра її щиро любила … Олена відповідала на цю сестринську любов з усією своєю гарячою дитячої взаємністю.
Олена в усьому була протилежністю Аліси. Ні ангельської зовнішності, ні поступливого характеру, ні якихось видатних здібностей дівчинка не мала. І друзів, на відміну від сестри, у неї теж не було. Єдиною її пристрастю було читання. Саме з книг Олена черпала всі уявлення про життя.
Коло спілкування Аліси був, навпаки, великим, вона була бажаною гостею в будь-якій молодіжній компанії, відразу опиняючись в центрі чоловічої уваги. Але чоловіка їй Раїса Аскольдовна вибрала давно. На цю роль ідеально підходив син їх знайомих, блискуче освічена і вихована молода людина.
І Аліса, і Костя сприймали свій майбутній шлюб як щось неминуче. Тому ніхто з численних їхніх друзів не здивувався, отримавши одного разу запрошення на весілля …
Аліса взялася за облаштування сімейного гніздечка. А Олена тепер більшу частину часу проводила у сестри. Раїса Аскольдівна, здається, і не помічала постійну відсутність молодшої дочки …
Дівчина вже вчилася на першому курсі університету, коли старша сестра поділилася з нею радісною звісткою: у них з Костею скоро народяться дочки-двійнята. Олена цій новині зраділа, мабуть, не менше майбутньої матері.
Пологи були складними. І хоча Раїса Аскольдівна задіяла всі свої численні зв’язки, через добу після появи на світ маляток Аліса пoмepлa. Не стало єдиної людини, для якого Олена не була порожнім місцем …
На дев’ятий день після cмepтi сестри мати зайшла до кімнати Олени. Навіть не назвавши дочку на ім’я, вона вимовила:
– Ти повинна вийти заміж за Костю і стати мамою моїм онукам!
Важко сказати, що на той момент стало визначальним у прийнятті рішення. Чи то моральна пригніченість Олени, туга по сестрі, чи то її загострене почуття обов’язку, почерпнута з класичної літератури, то чи щирі переживання за долю племінниць, які залишилися без матері. Одним словом, Олена погодилася.
Костя ж, очевидно, відчуваючи щось подібне, теж сприйняв пропозицію тещі як єдино розумний вихід. І незабаром Олена стала дружиною чоловіка покійної сестри …
Дівчатка росли галасливими, xвopoбливими. Догляду за ними Олена присвятила всю себе. Про навчання довелося забути.
Коли двійнята підросли, Раїса Аскольдівна наполягла, щоб вони називали Олену НЕ мамою, а тіткою. «Ваша матуся Аліса на небесах, вона дивиться на вас і посміхається. А тітка Олена – вона всього лише сестра Аліси », – говорила бабуся внукам. І навіть не бачила, як боляче зачіпало її молодшу дочку це «всього лише» …
Час минав, дівчатка росли. А Раїса Аскольдівна здавала … Настав момент, коли вона відчула, що розум ось-ось їй відмовить … Останнє, що вона зробила, ще перебуваючи при здоровому розумі, це розміняла свою велику квартиру на дві «двійки» і заповідала їх онукам . Про дочку в заповіті не було сказано ні слова …
Олена перевезла маму до себе. І доглядала вже за нею. Більшу частину доби Раїса Аскольдівна перебувала в своєму світі, не доставляючи ніяких незручностей іншим. Але періодично вона немов пробуджувалася, починала плакати, кликати пoмepлy дочку, чіпляла за руку Олену, коли та намагалася заспокоїти її, називала молодшу дочку Алісою …
У такі моменти Олені хотілося взяти мати за плечі, струснути її, навіть вдарити … Одного разу , не витримавши, вона крикнула:
– Я не Аліса, мама! Я Олена!
Але погляд матері, звернений на неї, був порожній … Олени вона як і раніше не бачила …
І тільки перед самою cмepтю Раїса Аскольдівна, прийшовши раптом до тями, схопивши доньку за руку і дивлячись їй прямо в очі, прошепотіла:
– Олено, прошу, дай мені слово, що ти не кинеш дівчаток, виростиш їх, вивчиш, видаси заміж …
Олена слово дала …
Пoxoвaвши матір, Лена раптом … вирішила вступити до університету. Костянтин був дуже здивований таким рішенням подружжя.
– Олено, ну навіщо тобі це треба? – питав він. – Ну отримаєш ти диплом, а далі? Невже ти збираєшся працювати? Ми ж не маємо потреби ні в чому, я не обмежую тебе в витратах … Дивись за будинком, за дівчатками, відпочивай … Зрештою, так живуть практично всі дружини моїх знайомих. Так більшість жінок про таке життя мріє!
Jkена стомлено відповіла:
– Я хочу хоч щось в цьому житті зробити для себе, Костя. Yе для мами, не для сестри або племінниць – для себе. Тому що я є. Хоча, мені здається, ще трохи, і мене не буде …
Чоловік у відповідь знизав плечима. Мабуть, він навіть не зрозумів, про що говорила дружина …
Незабаром Костянтин поїхав у відрядження, а Олена вступила на заочний факультет університету … Вона вирішила вивчитися на психолога. І через чотири роки жінка стала дипломованим фахівцем. Одна з педагогів запропонувала Олені попрацювати у неї. Робота і стала тією віддушиною, якої так не вистачало всієї ці роки Олені …
Дівчата виросли, закінчили школу, стали студентками. А через три роки вони представили Кості і Олені своїх обранців. Два весілля відразу – здійснилася мрія сестер. І ось квартира подружжя спорожніла. А Олена остаточно зрозуміла, що вони зовсім чужі з Костею. Вона відчувала, що ще трохи, і буде пізно що-небудь міняти.
… Вийшовши з під’їзду з дорожньою сумкою в руках, 41-річна Олена вдихнула на повні груди. Попереду її чекала крихітна зйомна квартирка, самотня новорічна ніч з замовленою заздалегідь піцою, далі – улюблена робота, улюблені книги, можливо, нові знайомства. Інше життя. І в ньому, в цьому житті, вона буде сама собою. Просто Оленою.