“За що ти так зі мною?”: Запитала дружина свого чоловіка, який їй постійно зраджував. Через 15 років він згадав її слова

За вікном падав сніг. Діма лежав на дивані і байдуже дивився на снігопад. Йому здавалося, що його душа теж кудись падає, а його п’ятдесятирічне тіло без душі стає холодним і сонним. Апатія і смуток огортають все його єство.

А колись він любив зиму. Саме взимку він зустрів її. Свою велику любов він називав “моя сніжинка”. Дівчина була неймовірної краси – білошкіра, тонкоброва, струнка з волоссям пшеничного кольору і з очима, схожими на два глибоких озера. Вона просто звела його з розуму. Діма бачив її майже щоранку. Прекрасна незнайомка завжди кудись поспішала.

Спочатку він милувався нею через вікно, коли пив ранкову каву, приготовану дружиною. Згодом вона стала для Діми талісманом. Побачить – все буде добре на роботі. Не побачить – обов’язково не пощастить.

Працював Діма машиністом в депо. Він був одружений вже п’ять років, мав трирічного сина. Життя його було спокійним і нормальним.

Якось лив сильний дощ. Діма їхав на машині додому і побачив свою нiмфy. Вона без парасольки бігла додому, намагаючись перестрибувати найбільші калюжі. Він зупинився, запропонував підвезти. Дівчина погодилася.

Вони познайомилися і розговорилися. Ім’я у неї було чарівне – Єва. Виявилося, що вона вчиться в коледжі. Єва орендувала квартиру разом з двома однокурсницями на тій же вулиці, де живе Діма.

Він тоді подумав, що все це не просто так. Діма зачаровано дивився на мокре волосся і вії чарівної дівчини. В душі у нього вирувало полум’я, хоча на вулиці було вогко і мокро. Діма закохався до нестями. Це було восени. А взимку вони зустрілися ще раз. Побачивши Єву на вулиці, Діма жартома запропонував їй відсвяткувати День зими. Та погодилася.

В той день вони провели чудовий вечір в ресторані. Діма вирішив розповісти дівчині про свої почуття в надії, що вона розділить їх. Так і сталося. Єва була рада прийняти його любов. Цей вечір багато чого змінив у житті обох. Діма пообіцяв, що розлучиться з дружиною. Його не хвилювало, що у нього є маленька дитина. Здавалося, чоловік просто забув про це.

Трохи пізніше відбулася неприємна розмову між подружжям. Дмитро був скупий на емоції. Катя (так звали дружину) не стала сперечатися. Вона спокійно зібрала речі і поїхала до себе, забравши сина. Розлучення вона не стала чекати. На прощання вона кинула: «За що ти так зі мною?»

Діма почав жити з Євою. Вони одружилися. Дівчина народила йому двох дітей. Минуло-пролетіло п’ятнадцять років. Діма був зразковим чоловіком, працював, мав хорошу зарплату, Єва викладала, діти добре вчилися.

Хоча вона була молодшою ​​на тринадцять років, різниці у віці він не відчував. Все було добре. А в один дощовий осінній день, який для Діми став найжахливішим в житті, Єва заявила, що подає на розлучення, тому що полюбила іншого чоловіка.

Почувши це, Діма знітився. Він посивів, схуд. Він опустився навіть до того, що став писати скарги в різні служби і вимагати, щоб повернули зрадницю додому. Писав заяви і в поліцію, і в прокуратуру, і директору школи, в якій працювала Єва. Але хто ж може змусити людину повернутися в сім’ю?

“За що вона так зі мною?” – допитував знайомих і сусідів чоловік. Він хотів забрати дітей, але їх йому не віддали навіть через суд.

Подейкували, що він благав Єву повернутися, але та не хотіла на нього навіть дивитися, окрилена новою любов’ю. Тоді Діма розпустив слух, що має двадцятирічну коханку. Однак йому ніхто не повірив.

Щоб п’ятдесятирічний чоловік захопив двадцятирічну дівчину, він повинен чимось її вразити, зачепити, вразити. А Діма просто всі дні лежав на дивані, дивився у вікно і страждав. Йому навіть здавалося, що в його тілі вже немає душі.

Сюжет історії не новий, але повчальний. За зраду відданої і чесної дружині Катюші доля розрахувалася з Дімою тією ж монетою. Не зовсім ясно, за що його кинула Єва, адже жили вони добре.

Можливо, всьому виною стала буденність їх життя. Можливо, Діма так звик до того, що все у нього йде гладко, що перестав влаштовувати для своєї Єви свята, як той давно забутий “День зими”.