Розлючена жінка вибігла з дому і залишила чоловіка одного з дітьми, через два дні вона отримала лист
Чоловік прийшов з роботи додому, включив футбольний матч і чекав, коли йому дружина принесе вечерю. Жінка в цей момент намагалася укласти дітей спати, які не бажали цього і кричали на весь будинок, а ось батько навіть не думав їх втихомирити.
Цей вечір був не схожий на інші. Цього разу у жінки увірвався терпець, і вона вирішила піти. Вона просто вийшла з дому, грюкнувши дверима.
Чоловік залишився з дітьми зовсім один і це все змінило назавжди. Він не знав, що робити далі. Через кілька днів чоловік вирішив написати дружині лист:
“Дорога моя,
Того вечора я не хотів, щоб все так склалося. Я прийшов втомлений з роботи і хотів просто відпочити. Я весь день думав про те, щоб нарешті повернутися додому і подивитися цей проклятий матч.
Я помітив, що ти теж втомлена і без настрою. Діти кричали і не хотіли лягати спати. І тут ти задала мені питання:
«Тобі важко допомогти? Прийняти хоч якусь участь у вихованні твоїх дітей? » – запитала ти, зменшивши звук телевізора.
Це мене розлютило, і я відповів: «Я з ранку до вечора працюю, щоб ти ні про що не думала і могла собі на втіху грати в ляльковий будиночок».
Не люблю сварки, але в той вечір полилися аргументи на підвищених тонах. Ми запевняли один одного, що втомилися, я тоді наговорив тобі поганих речей і ти пішла з дому, залишивши мене одного з дітьми …
Я нагодував і поклав їх спати. На наступний день я був змушений взяти вихідний на роботі, бо не було кому залишитися з дітьми.
Я відчув на собі всі істерики, крики і скарги. Я цілий день бігав, немов муха в окропі, не маючи хвилини, щоб присісти.
Мені було дуже важко одягати дітей і гріти кашу. А ще потрібно було помити кухню.
Я хотів поділитися своїми проблемами, але моєму найстаршому співрозмовнику було 10 років.
У мене не було навіть часу на те, щоб нормально сісти за стіл і спокійно поїсти – потрібно було весь час стежити за дітьми.
Після обіду я вже був такий виснажений, що хотів завалитися на ліжко і проспати добу. До вечора я взагалі не мав сил. Поспати міцно мені так і не вдалося, хоча діти спали, але малюк прокидався кожні три хвилини.
Мені вистачило трьох неповних днів без тебе, щоб все зрозуміти. Тепер я знаю, як тобі важко.
Я зрозумів, що бути матір’ю – це постійно жертвувати собою.
Я зрозумів, що ти за день втомлюєшся більше, ніж я. Адже моя робота складається з 10 години 5 днів на тиждень, а ти працюєш 24/7 і без вихідних.
Я вперше задумався про те, що ти б теж була не проти будувати власну кар’єру і заробляти хороші гроші, але пожертвувала всім заради нас.
Тоді я задумався про те, як ти фінансово залежиш від мене і в тебе зв’язані руки.
Я згадав, як до народження нашого наймолодшого ти розповідала, що хочеш піти в спортивний зал. Ти так і не пішла …
Ти взагалі не зустрічаєшся з друзями, адже у вільний час намагаєшся просто поспати хоча б хвилинку.
Кожен день тебе оточує суєта і постійна праця, адже тебе просто закривають вдома з дітьми, і ти не бачиш, що відбувається навколо.
Я пишу тобі цього листа, тому що зрозумів свою помилку. Я зрозумів, що ти у мене найкраща і відважна, а ще я дуже сумую за тобою.
Тепер я завжди буду намагатися допомогти тобі і ніколи не буду дорікати.
Пробач мене, кохана! »