Чоловік часто дзвонив із заробітків і говорив, як важко працює на будівництві. Оля вірила, поки не зустріла його на зупинці

Я завжди мріяла про міцну, щасливу родину і люблячого чоловіка. Але вийшла заміж за егоїста, якому було плювати на чужі бажання. Мої спроби виправити чоловіка не увінчалися успіхом.

Олег любив лише себе. А я жила і підтримувала ілюзію щасливої ​​родини. За будь-якого приводу чоловік звертався за підтримкою до свекрухи, ображався на мене. За його словами, завжди і у всьому була винна лише я.

Абсурду, здавалося б, не було меж. Коли Олег вирішив виїхати на заробітки я його намагалася відрадити, але марно. Я плакала, а він мовчав.

“Тобі, що мене зовсім не шкода?” – запитала я.

“Мене твої сльози дратують”, – сухо сказав чоловік.

І тоді я твердо вирішила, що більше жоден чоловік не зможе так зі мною звертатися, як це робить Олег.

Кожен день Олег дзвонив мені і скаржився на свою важку роботу. Я слухала і вірила, що він втомлюється. Ну і дypeпoю ж я була. В один прекрасний день на автобусній зупинці я зустріла його – свого чоловіка. Це був шок. Виявляється він нікуди не виїжджав, а просто живе у тітки. І тоді я вирішила, що пора розлучатися і закінчувати цей цирк.

Спочатку чоловік регулярного писав мені повідомлення, просив вибачення, присягався в любові. Я не вірила і не збиралася його прощати. З мене досить!

За рішенням суду нас розвели, а із залу я вибігала, як ошпарена, аби не бачити його більше. Забула навіть розписатися в бланку. З минулим життям покінчено, вистачить страждати.

Одного разу колишній чоловік знову з’явився в моєму житті. Він подзвонив, як ні в чому не бувало, попросив грошей. Виявляється він знову зібрався на заробітки, а грошей у нього не було. Я дала. Повернувшись, Олег просив про зустріч, я довго сумнівалася, але погодилася.

Ми посиділи в кафе, поговорили і він вирішив зробити мені подарунок – ноутбук. Приймати презент я і не думала. Олег наполягав, але я була непохитна. Через деякий час колишній чоловік зламав ногу і знову попросив моєї допомоги. Я виявилася єдиною близькою людиною. Доглядати за ним я погодилася. Обпирала, годувала, поїла його, купувала ліки.

Мені було просто шкода колишнього чоловіка, адже він виглядав таким нещасним. Згодом Олег відновився.

На знак подяки за мою турботу він, практично силою, змусив мене прийняти той самий подарунок. Я відмовилася знову, але він поставив комп’ютерну сумку на підлогу і просто пішов.

“Раніше не цінував, а втратив – і зрозумів”, – подумала я тоді. Так в житті я ще ніколи не помилялася.

З тих пір я нічого не знала про життя колишнього чоловіка. Але недавно він знову з’явився. Олег сам подзвонив і знову почав скаржитися на фінансові проблеми. Я послухала, але сказала, що нічим не можу допомогти. Реакція була феноменальною.

“Всі документи на ноутбук у мене, хочеш користуватися ним далі, то плати. Ти повинна купити у мене цю техніку, і тоді вона твоя”, – сказав він. А я-то дурна сподівалася, що Олег схаменувся.

Багато жінок мовчки терплять образи, приховують почуття, щоб не зачепити чоловіка. У відповідь чоловік плює на бажання і почуття жінки. І де справедливість?