Чим закінчилося побачення наосліп – оплатила свою вечерю і пішла не прощаючись
Моя знайома дуже активно шукає другу половинку. Пройшла реєстрацію на різних сайтах знайомств і час від часу ходить на побачення. Але щось путнє не траплялося. Все вкрай нудно і заурядно. Ніяких вогнів і зоряного неба.
Але одного разу дехто з її співробітників, після того як дізнався про її пошуки, вирішив звести її з кимось із своїх далеких родичів. Чи-то з братом, чи-то сватом, чи-то кумом.
Розписали його як вкрай позитивну людину: розумного, доброго, самостійного, непитущого, ввічливого і вихованої. Є вища освіта, займається в тренажерці, не ігроман. І профілів в соцмережах немає.
Призначили їй побачення і вона вирішила піти. Далі все записано з її слів точно:
“Прийшла я в кафе вчасно, сіла за столик. І тут з’явився деякий персонаж. Сів за столик мовчки, не звертає уваги на мене, став меню гортати. Я спробувала зав’язати розмову з ввічливості, але він на контакт не йде.
У результаті вибрав собі відбивну, пробурмотів щось собі під ніс з приводу цін, замовив її і став розмовляти:
– До мене дійшли чутки, що ти в ай-ті компанії працюєш, вам там співробітники не потрібні?
– Час від часу поповнюється штат, все залежить від посади, потрібно резюме відправити в відділ кадрів …
– А-а-а… Я думав, що ти мені допоможеш влаштуватися.
І в цей момент він почав розповідати історію свої 2-х літні пошуки роботи. Що він вже втомився від цих кадровиків і керівників, дурного начальства.
Після він став говорити про свої претензії до влaди, до oлiгapxів, про високі ціни і при цьому сидів і з апетитом наминав свою відбивну за обидві щоки.
Я в цей момент зрозуміла, що потрібно ретируватися, але як же пояснити йому причину свого відходу? Сказала, що мені потрібно в туалет. Схопила сумочку і пішла до офіціанта, який обслуговував нас. Попросила його розрахувати нас і швидко пішла з кафе.
Іду і думки в голові крутяться: але ж той, з яким я вчора в інтернеті спілкувалася, не такий вже й поганий … ”