Так склалося, що мені довелося доглядати за своєю старенькою мамою. Це стало причиною того, що я втратила чоловіка, зв’язок з дітьми, довелося піти з роботи і як жити дaлi пpocтo не знаю

Мама все-таки не вічна, а потрібно якось жити. Чоловік не зміг витерпіти того, що я забрала маму до нас додому і вирішила про неї піклуватися. А хто цим буде займатися? Я ж не можу кинути хвору маму, яка не справляється самостійно з найпростішими побутовими речами.

Перший час чоловік ставився з терпінням. Але все ж я бачила, що йому неприємно. Він все частіше став затримуватися на роботі, повертаючись додому пізно. Потім я звернула увагу, що він часто з кимось переписується в соцмережах. Пізніше мені стало відомо, що це була інша жінка.

Все почалося у них з банального спілкування, зі скарг на мене, на те, що я додому до нас привезла літню матір і життя нормального немає ніякого. Вона підтримала мого чоловіка, тобто виявилася в потрібний момент поруч, коли йому необхідно було комусь вилити душу. В результаті після чергового скандалу, він зібрав речі і пішов до цієї жінки, а потім подав на розлучення.

А діти переїхали жити в гуртожиток. Син мені сказав, що їм нестерпно все це. Терпіти постійні скарги бабусі, яка в дeмeнцiї, їх не пам’ятає, часом витворяє не особливо приємні речі. Їм це не потрібно.

В результаті я залишилася одна, без чоловіка і дітей. І як далі бути не знаю. Не розумію, як далі жити. Все ж хочеться ще нормально пожити. А вийшло так, що, допомагаючи матері, я зруйнувала свою сім’ю, своє життя.

Це вкрай важко усвідомлювати. А найскладніше те, що в такій ситуації не знаєш, що правильно, а що ні. Як вчинити, щоб це було правильно.

Потрібно було маму залишити саму по собі? Але як я могла б після такого жити нормально? А так я начебто правильно поступила, але залишилася без своєї сім’ї і нормального життя. І з роботи мене звільнили, так як я весь час відпрошувалася і ходила з кам’яним обличчям.