Нарешті дізналася, навіщо потрібна колюча сторона з пробитих дірочок на тертці. Раніше я думала, щоб рибу чистити, але ні

Є на кухнях такі вічні девайси, чим їх не замінюй, не приживаються новинки. Сито, наприклад, у нас ще прадід прабабусі робив, користуємося і бережемо. Чим замінити овочечистку? А терку? Я користуюся подрібнювачами, але є такі речі, що потрібна звична терка. Той же оселедець під шубою без неї вже не той, душі немає …

Але ось колюча сторона мене весь час дратувала.

Я спершу думала: часник терти. Але зубчики тільки розмазуються по цій поверхні, заплутуються, ціла справа потім виполоскати їх з цих колючок. А як противно її мити, цю сторону, знаєте?

Потім мене подружка вирішила просвітити, мовляв, рибу нею чистять. Я повелася, спробувала – теж барахло, а не спосіб. Брудно, довго. Ножем швидше.

Ну і навіщо цілу велику сторону займати на ці колючки?

Мені підказала кухарка в лікарні, де я недавно лежала. Розговорилися з нею в їдальні, ось вона і пояснила. Я такою дурною себе відчула! Могла ще від мами чи бабусі дізнатися, але вийшло, як вийшло.

Це пристосування – варіант соковижималки. На ній подрібнювали морквину або яблука, а з пюре вичавлювали сік. Для діточок багато не потрібно було, потер морквину – і ось чашка свіжого соку готова.

Я навіть згадала, мені бабуся морквину терла, віджимала. Тільки ось в дитинстві я не дивилася, як вона її тре. А потім не стало бабусі.

При Союзі свіжих соків було не дістати, тільки самим готувати. А вже роздобути спеціальну соковижималку і зовсім здавалося чимось неможливим, на зразок особистого космічного корабля. А дітям потрібні були вітаміни, з харчуванням тоді поганенько було.

Терли все, що є: яблука і груші, бурячок, моркву, навіть редьку при застуді. Швидко, зручно, не потрібно розбирати і мити. Та й сьогодні можна натерти на ній сухарі в крихту, горішки і цедру.

А чистити її просто, до речі. Зубна щітка вам в допомогу!