Синочку вже 40! І він не відчуває жодних мук совісті, поки його мама прибирає у нього вдома

Мені страшно від того, що ми виховуємо маминих синків, ці люди потім стають чоловіками, причому нікчемними. Їм навіть в 40 років приходить додому прибирати мама, вона знає про його життя все, а деяким навіть дружин вибирають. І це жахливо. Розповім вам свою історію, на щастя, у мене такий не чоловік, а двоюрідний брат.

Льоша живе в іншому місті, тому що після закінчення інституту він відразу влаштувався на роботу, знайшов житло і залишився. Він був одружений два рази, але дітей так і немає. Думаю через те, що він мамин синочок, і дружини його не відразу, але розуміли це, а тягнути його і ще одну дитину на тендітних жіночих плечах нікому не хочеться, ось і тікали.

Хоча Льоша, не сильно через це засмучувався, бо брати відповідальність за когось окрім себе йому не дуже-то й хотілося. А зараз у нього взагалі життя-казка, батьки купили йому двокімнатну квартиру, бо, шкода синочка, мама приїжджає до нього щомісяця прибирати і закуповувати продукти.

Дружинам, я впевнена, це теж не подобалося, в будинку повинна бути одна господиня, і чужі порядки нікого не влаштовують.

А ще його мама дзвонить йому кожен день кілька разів, щоб дізнатися, як він поїв, що він робить і як його самопочуття. І не дай Бог, щось трапилося, вона тут же приїде виправляти ситуацію, як ніби без неї він не впорається.

Льоша вже сам звик їй звітувати про все, що його оточує, що він робить і з ким гуляє. Але якщо він забув чи не зміг їй віддзвонитися, то тут починається ціла істерія, маму не так просто заспокоїти, повірте мені.

Я з двоюрідним братом стала менше спілкуватися, йому що не подзвониш, все він зайнятий, то вигадує якісь відмовки, аби я не питала особисті теми. Але це справа його, мені лише його маму шкода. Жінці вже 60 стукнуло, а вона продовжує до нього тягатися додому, її не зупиняє 5 годин в дорозі, втома і погане здоров’я.

Найважливіше для неї, щоб синочок жив в прибраній квартирі і в його холодильнику були продукти харчування, як ніби йому 12 років, і він сам не може все це зробити сам. Синочку вже 40!

Льоша не відчуває ніяких мук совісті, поки його мама прибирає у нього вдома, він спокійно собі їздить по своїх справах, а ввечері відвозить маму на вокзал. Я вже кілька разів з ним сварилася через цю тему, мені шкода його маму, як він не бачить, що їй важко? Краще б сам приготувався до її приїзду, купив тортик, і посидів би з нею мило поговорив, їй було б це набагато приємніше.

Льоша мене і слухати не бажає, говорить це її ініціатива, не хотіла б їздити – не їздила. Йому марно щось говорити.

А тут недавно у нього зламався ноутбук. Дзвонить мені його мама, і каже, давайте всі скинемся на новий ноутбук, приурочимо до дня народження. Я відразу сказала, що проти, він дорослий, сам себе може забезпечити ноутбуком, заробітна плата йому це дозволяє. І взагалі це не мама повинна забезпечувати його, а він її!

Ну а що, я не права? Звичайно, в цій ситуації його мама вважає мене поганою, але мені все одно, я бачу, що вона занадто сильно його оберігає. У мене росте свій син, і я з малих років учу його самостійності і вважаю це правильним рішенням.