Після балаканини по телефону подружка почала пліткувати про мене, забувши відключитися
Сім’я, з якої ми приятелюємо, з’явилася в нашому житті багато років тому. Ми з Катею знаємо один одного ще зі студентства, правда, тоді ми не такі вже й близькі були. Правда, в молодості все – свої, все – друзі.
Але розподіл на одне підприємство нас вже зблизив, ми стояли спина до спини, разом вирішували проблеми, вигризали собі місце під сонцем – і вистояли, завдяки один одному.
Потім моя Катька вийшла заміж, швидко стала матір’ю. Але я, вільна, була їй кісткою в горлі. І вона нескінченно мене з кимось знайомила.
Домоглася: один її чоловік мене зацікавив. Ми почали зустрічатися, все йшло до шлюбу. У цей період Катя якраз була в декреті і подумувала взагалі не повертатися на роботу. Загалом, вона була зайнята сім’єю, я своїм новим романом, бачитися стали рідше.
Так і пішло, Катя пішла в наступний декрет, я на підвищення. Катя потім пішла в ще один, а я очолюю відділ. Чоловік її постійно трудився, хапався за кожний підробіток – і йому було не до спілкування з моїм вже нареченим, а потім чоловіком. Хіба що разом виконували якісь замовлення. Але зрідка зустрічалися, губитися не хотіли.
Я її сім’єю захоплювалася. Нехай вона і забила на роботу, але куркою не стала. Вони примудрилися побудувати будинок за містом, розвели господарство, і дівчинка моя безтурботна успішно доїла кіз, тримала курей – і приторговувала молоком і яйцями.
Робила мою зарплату, але перебувала при цьому в будинку, поруч з дітьми. Організувала все ідеально: доглянута, вдома порядок, господарство немов саме крутиться …
А у нас зате з дітьми не складалося ніяк. Але ми не стали з цього приводу побиватися, вирішили: будемо поки робити кар’єру, поживемо, накопичимо майно, помандруємо. А пізніше або медицина прорив зробить, або вже, повний дитбудинок діток, бери та люби. Головне – гарненько на ноги встати, щоб було, що дати дитині.
Але ось по телефону я почула зовсім інше. Ми з Катею планували шашлик на велику компанію на вихідні, у її старшого сина день народження. Зідзвонились уточнити деталі, і раптом я почула, вже попрощавшись:
– Так це Надька … Ці самі, так. Народжувати не хочуть, або не можуть, напевно через аборти … Живуть для себе, скачуть то по закордонах, то гроші на гаджети профукує. Напевно один одному зраджують. Ось чого вона не народжує? Для коханця фігуру береже …
У мене старший вже в школу збирається, а Надька що? Тридцятник бабі, а все молодиться … Все заробляє … А жадібна, ось хоч би раз моїм дітям купила щось. Я їй натякала, старший телефон хоче, теж мені, хрещена …
Я після цього непомітно відключилася, розповіла Ігорю. Але він наполіг, їдемо, як планували, з гостинцями. Посиділи стримано, швидко почали збиратися додому. Катька здивувалася:
– І не поїли нічого …
– Знаєш, фігуру бережу … – у Катьки заблищали очі, я усміхнулася: – для коханця бережу …
Ось і нехай ворожить тепер, пожартувала я чи ні. Чоловік поруч зобразив кам’яне лице, Катя розпитувати не ризикнула. Ах, так, куплений похреснику телефон я замінила на розмальовку. Якщо я жадібна, значить, так і є. Не буде ж вона даремно наговорювати?