Після довгих років самотності вирішила пожити з чоловіком. Мене вистачило на два тижні. Розповідаю, чому ми розійшлись

Я давно в розлученні. Близько 15 років прожила одна. Коли в 55 років я знайшла собі чоловіка, який мені запропонував з’їхатися, я довго думала чи варто це робити. Я довго до нього придивлялася і таки зважилася. З боку мені він здавався дуже позитивним. Я запропонувала жити в моїй квартирі. Так мені було б комфортніше і затишніше. Чоловік погодився.

Перший час ніби все йшло добре, а потім почався кошмар. На роботі у мене був стандартний робочий день і два вихідних, субота та неділя. У мого обранця був свій невеликий бізнес. Він працював коли йому заманеться. Міг йти з дому в обід і повертатися ближче до півночі. На вихідних в основному я займалася приготуванням їжі і прибирала квартиру.

Але до понеділка плоди моїх праць вихідного дня безслідно зникали. У раковині тільки була гора посуду і по всій квартирі розкидані речі. У мене складалося таке враження, що в цій квартирі ніхто місяцями нічого не робив. Тільки мені варто зробити йому зауваження, так починаються дні мовчання з його боку.

Одного разу я його попросила допомогти з прибиранням, але він навідріз відмовився. Сказав, що жіночими справами не збирається займатися. Правда один раз він таки намагався прибрати. Але це було тільки на видних місцях. По кутах пилососом ніхто не діставав і речі в шафі також ніхто не спромігся скласти.

Знайдуться люди, які мене засудять і скажуть, що чоловік гроші заробляє, а я від нього вимагаю все і відразу. А мене останнім часом все частіше стали відвідувати думки, навіщо мені чоловік. Мені й самій непогано жилося, тільки обов’язків менше.

Коли я задала йому це питання, він сказав, що господарем себе не відчуває, він тут в гостях. Оскільки я господиня, то все маю робити сама, а він робити вкладення в мою квартиру не збирається.

Витримала я 2 тижні, на більше мене не вистачило. З тих пір більше таких експериментів не проводжу.