Як я провела свій перший день без чоловіка … Він зібрав свої речі і пішов до своєї мами

Останнім часом ми щось дуже часто стали сваритися з моїм чоловіком Єгором. Він останнім часом дуже був усім незадоволений. І ось сьогодні ввечері, він повечеряв смаженою картоплею і котлетами, за щось на мене сильно образився, зібрав свої речі і пішов до своєї мами. Ну і добре. Ніхто сумувати і плакати не буде. Нехай навіть і не сподівається.

Ми з Єгором 15 років разом прожили. Всяке бувало, але останнім часом ми з ним взагалі не чуємо і не розуміємо один одного.

Вночі я спала просто відмінно: ніхто у мене ковдру не забирав і ніхто не хропів під боком. Прокинулася я, як зазвичай, рано – о шостій ранку.

Приготувала сніданок, загрузила машинку, зробила прибирання в будинку. Зібрала потім ще яблук в саду і варення п’ять літрів зварила. Гарне таке варення вийшло.

Тут діти прокинулася. Ми всі разом поснідали, і я відправила дітей погуляти. А сама вирішила штору нову повісити. Ми якраз нещодавно ремонт в будинку закінчили робити. Залишилося тільки штори повісити.

Знайшла я у чоловіка в гаражі шуруповерт, знайшла шурупи. Взялася за справу. Правда, з першого разу не вийшло у мене нічого. Але я не здавалася і через годину свого таки домоглася: повісила штору, як треба.

Посиділа на дивані, відпочила. Помилувалася результатом. Потім приготувала обід. Нагодувала дітей обідом. Трохи відпочила і вирішила будинок побілити зовні.

Нелегка це справа, особливо, коли висоти боїшся. Але я перемогла свій страх і все-таки до вечора побілила будинок. Він у нас тепер на вулиці – найкрасивіший буде.

Залишилася собою дуже задоволена. Тихо все, мирно. Ніхто не кричить на мене, не бурчить. Правда, втомилася сильно. Але нічого, вночі відпочину. Погодувала дітей, і спати лягла.

А чоловік живе тепер у свекрухи. Може хоч тепер його мама зрозуміє, якого сина виростила: не такий він у неї вже і ангел.

А у мене і моїх дітей усе гаразд буде. Впораємося ми з усім. Справ у мене багато: і картоплю копати треба, і помідори закрити. Все встигну. Все зроблю. Діти допоможуть. А чи будемо ми з чоловіком жити або розлучимося тепер – не знаю, життя покаже.