Сивина в бороду, біс у ребро. Мені 56 років і я закохався в сусідку. Думаю розлучатися, але боюсь, що рідні мене не пробачать

Я одружений більше 30 років, у нас з дружиною дорослі діти, які давно живуть своїм життям. Саме момент, коли діти з’їхали з рідної домівки, став для мене переломним.

Я раптом зрозумів, що ми з дружиною стали один одному зовсім чужі. Особливо гостро я відчув це після того, як дочка вийшла заміж. Ми з дружиною були виснажені підготовкою до весілля дочки. Як тільки ми залишилися одні, мене все частіше стали відвідувати думки про те, що наші з дружиною шляхи розійшлися.

Діти були для нас свого роду сполучною ланкою, і після їх переїзду наше спілкування ставало все менш активним. Ми ніби виконали свій життєвий план і нас більше нічого не пов’язувало.

Більш того ми стали жити в різних кімнатах і готували кожен для себе. Життя йшло своєю чергою, ми кожен день поспішали на роботу, я періодично їздив у відрядження. Ми, звичайно, намагалися змінити ситуацію. Одним з таких кроків стала покупка маленького сільського будиночка – такої собі дачі.

Дружина моя звикла до міського життя, і будиночок в селі був для неї не більше ніж розвагою. Мені ж хотілося якомога частіше втікати з міста і насолоджуватися тишею.

Пошуком будиночка я займався самостійно. Поки я займався облаштуванням городу і посадкою дерев, дружина по-королівськи оглядала нові володіння. Єдине чим вона займалася це перегляд улюблених серіалів. Ах, так ще вона приймала сонячні ванни. Більше не до чого їй не було діла.

Так тривало близько двох місяців. Прийшов час повертатися в місто. Я зловив себе на думці, що зовсім не хочу цього робити.

Живучи в цьому сільському будиночку, я немов набрався сил, життя в селі діяло на мене якимось дивним чином. У мене не було ніякого бажання повертатися в галасливу міську метушню і нашу квартиру, яка стала такою спорожнілою. Навіть думати про повернення мені було нестерпно.

Я прийняв рішення залишитися в селі. Дружина не стала мене переконувати. Здається, вона навіть зраділа. Я неодноразово помічав, що її дратує моя присутність, вона частенько зривалася на мені.

Було вирішено, що ми будемо періодично їздити один до одного, я – додому, а дружина в село. У підсумку вийшло так, що приїжджав тільки я. Я не міг довго залишатися в місті, в нашій квартирі. Мені там немов не вистачало повітря, тому я намагався якомога швидше повернутися в село.

Я став приїжджати в місто вкрай рідко. Відбувалося це в кращому випадку пару раз на місяць. Зазвичай я привозив дружині урожай, зібраний на городі – свіжі фрукти і овочі. З самого ранку я поспішав назад на дачу.

Я й подумати не міг, що, будучи в такому віці я почну тягнутися до іншої жінки. За довгі роки, прожиті з дружиною, я ніколи навіть в думках не допускав собі подібного. Але все змінилося після того, як ми з дружиною віддалилися один від одного.

Я зрозумів, що почуття, які я вважав давно забутими, знову ожили в мені по відношенню до сусідки. Це самотня жінка, яка молодша за мене приблизно років на десять.

Почалося наше спілкування вельми банально. Якийсь час ми уникали один одного, але після того, як сусідка звернулася до мене з проханням допомогти їй по господарству, все змінилося. Я став виявляти до неї інтерес, кілька разів пригощав її.

З кожним днем ​​я цікавився нею все більше. Одного разу ми з нею так забалакались, що не помітили, як настала ніч. Вона залишилася у мене до ранку. З того дня я ніби помолодшав.

Ось так ми з нею і живемо. Але в будь-який час наші відносини можуть перестати бути таємними. Не знаю, як довго вийде це приховувати. Але я настільки щасливий поруч з цією жінкою, що тепер ще більше не хочу повертатися в місто.

У відносинах з дружиною я хочу офіційно поставити крапку. Тільки ось лякає мене людський поголос. Найбільше я переживаю за сусідку, адже її почнуть засуджувати, вважаючи, що вона зруйнувала чужу сім’ю. Єдиний, хто може за неї заступитися це я, адже більше нікому. А як не це все відреагують мої діти? Аж страшно подумати.

Як мені вчинити я не знаю. Все майно я готовий залишити дружині. Собі я хочу залишити тільки сільський будиночок. Швидше за все, дружина від цього всього тільки з полегшенням зітхне.